The Sunday Telegraph: Чому Віталій Кличко хоче стати новим українським політичним важковаговиком

07.11.2011 12:15

Остання подія в Одесі за участю Віталія Кличка, людини, яку називають одним з найкращих боксерів останніх років, була досить незвичайною.

Не у Лас Вегасі, Медісон Сквер Гарденс чи на Арені О2, а у маленькій ефірній студії в одному з провулків портового міста Одеса йому була призначена зустріч. І замість того, щоб зустрітися віч-на-віч із такими суперниками, як Девід Хей або Ленокс Льюіс, українець ухилявся від гострих питань телеведучого місцевого каналу, явно скептично налаштованого щодо його рішення сформувати власну політичну силу.

«Чому, – запитав ведучий, – хтось, хто заробив свій статок завдяки спортивним перемогам, надає перевагу бруднішій арені української політики, замість того, щоб спокійно піти на пенсію? І, враховуючи широке розчарування політиками країни, а особливо те, як дискредитували себе лідери Помаранчевої революції, чому хтось має голосувати за його партію?»

«Я розумію, що люди думають, що вони безсилі й від них мало що залежить», – відповів пан Кличко, чий антикорупційний рух «Український Демократичний Альянс за Реформи», розпочав кампанію для перемоги на парламентських виборах наступного року.

«Але я хочу сказати їм: без боротьби не буде результату. Спорт допоміг мені зрозуміти, що для досягнення результатів потрібно бути впертим та наполегливим. У політиці це займе більше часу, але якщо є мета та бажання, ви досягнете цього».

Хоча рейтинг його партії близький до 5%, Кличко-державний діяч поки не має тієї ж підтримки, як Кличко-спортсмен, хоча його популярність з часу заснування партії –  18 місяців назад – постійно зростає. 40-річний чемпіон у важкій вазі абсолютно правий в одному: політика в Україні має багато спільного із боксом.

Знаходячись між прозахідними політиками у «помаранчевому» куті та промосковськими у «червоному», його нові партнери по спарингу – це суміш радянських діячів з корумпованими капіталістами, що, можливо, набагато небезпечніше за суперників у боксерському ринзі.

Постійні бійки у парламенті зробили Україну популярною на сайті YouTube у розділах про політичні баталії. Та більше тривожить те, що на думку виборців, найбільша боротьба розгортається за лаштунками.

Перш за все, була ворожнеча між лідерами помаранчевою революції – Тимошенко та Ющенко, чия некомпетентність як президента призвела до того, що пост зайняв Янукович, промосковський політик, який у 2004 році програв. Нещодавно Тимошенко була ув’язнена скоріш за все, за сфабрикованими звинуваченнями, що є продовженням становлення авторитарної політики Януковича.

Не дивно, що електорат, сповнений демократичними сподіваннями, зараз глибоко цинічний, і Кличко, як тренер у кутку рингу, намагається привести людей до тями.

«У спорті вас дискваліфікують за порушення правил, але в українській політиці цей принцип відсутній», зазначає він, жестикулюючи величезними руками, якими було виграно 43 боксерські поєдинки з 45. «Політики залишаються при владі, хоча вони порушують правила».

Зрештою, Кличко, чий брат Володимир також є чемпіоном з боксу, має для роботи дещо більше, ніж просто силу. Син радянського військовослужбовця, він розмовляє чотирма мовами, має ступінь доктора у спортивних науках (звідси його прізвисько – Доктор Залізний Кулак).

Провівши багато часу у Німеччині, де разом з братом вони заснували фірму зі спортивного менеджменту, він пристрасно захищає проєвропейський розвиток України, а перший свій крок у політику зробив у грудні 2004, коли прив’язав помаранчеву стрічку  до боксерських шортів на знак протесту проти фальсифікації президентських виборів. З того часу він став депутатом Київради, а торік заснував партію «УДАР».

«УДАР» з того часу має близько 400 депутатів та 10 тисяч членів партії по всій країні, виступаючи за покращення сфери послуг та боротьбу з тотальною корупцією. «УДАР» зараз займає 4 місце за популярністю серед інших політсил, просуваючи ліберальні погляди на дотримання прав людини, приватизацію пострадянської системи комунальних послуг та запровадження європейських стандартів управління.

Партія також виступає за скорочення влади президента і зменшення впливу бізнес-кланів, які вже давно звинувачуються у фінансовому впливі на політиків.

Звертаючись до партактиву в Одесі, Кличко пояснив, що почав займатись політикою, бо бачив, як погано йдуть справи в Україні. Порівняв із Польщею, сусідньою пострадянською країною, яку він вперше відвідав у 1991 році. Обидві країни зіштовхнулись із схожими проблемами після комунізму, але Польща їх вирішила, вступила до Європейського Союзу і стала однією із процвітаючих та стабільних держав.

«Більшість українців вважають, що ми рухаємось у невірному напрямку, і нічого не змінюється», – він сказав The Sunday Telegraph під час обіду в одеському ресторані. «Ми вже мали 20 років для того, аби стати демократичною країною і ми не можемо чекати ще 20 років».

Не зважаючи на розчарування результатами Помаранчевої революції, він визнає себе прозахідним політиком. «Це було б помилкою – обрати проросійський напрямок розвитку, брати собі за приклад недемократичну державу». А ув’язнення Тимошенко, додав він, «це знак того, що авторитаризм все ще існує».

Поки ж, здається, Янукович не звертає уваги на вимоги звільнити її, не зважаючи не те, від кого вони йдуть – пана Кличка чи Європейського Союзу, який попередив, що це ставить під загрозу двосторонні відносини. Прокуратура почала ще одне розслідування, і є шанс, що строк у 7 років може бути зменшеним.

Проте, із зростаючою апатією до політики, бренд Кличка дійсно створює ажіотаж, якого не можуть добитися інші політики.

Кличко як велетень, як статуя з острова Пасхи – з гострими рисами обличчя, у піджаку, який демонструє його потужну атлетичну статуру. Правда, не відміну від його стилю у боксі, його промови скоріше змістовні, ніж надихаючі, хоча його прес-конференція у Одесі забрала повний зал, так само як і промова перед студентами місцевого коледжу – навіть якщо деякі прийшли просто отримати автограф.

«Ми не знаємо його як політика, але він усім подобається, чи не так?»  – сказала Марина Васильєва, 49 років, одна з кількох сотень прихильників «УДАРу», до яких він звернувся на партійних зборах. «У нього також молода і прогресивна команда».

Інші, тим не менш, є більш скептичними, кажучи, що Кличко має статок, що дозволяє вірити у те, що він не буде грабувати державну скарбницю, йому не вистачає послідовної політичної стратегії.

«Він промовляє чимало гасел, але позиціонує себе досить двозначно», говорить Джеймс Шер із Chatham House, лондонського інституту дослідження міжнародної політики. «У Криму він начебто підтримує продовження перебування російського чорноморського флоту, а у Вашингтоні він виступає за інтеграцію із Заходом. Він отримує вигоду від невдоволення громадян, але це легко, адже більшість українців настроєна проти політичного класу»

Головним завданням для Кличка, тим не менш, має стати переконання громадян голосувати не за нього, а за його ідеї. Як багато країн, що пережили тоталітаризм, незрілий державний устрій України постраждав від великої кількості партій, заснованих на культі особистості, тобто на тому, з чим Кличко хоче покінчити. Але це може бути складно по відношенню до сили, яку очолює суперзірка. Тому, коли один із прихильників із села поблизу Одеси спитав, чи навідає Кличко його село, той відповів:

«Ви є членами партії, ви маєте забезпечувати собі підтримку власними силами. Причина того, що ми не отримаємо голосів у вашому селі, не повинна полягати в тому, що я не приїхав, – говорить Кличко. – Основою існування партії повинні бути цінності та ідеї, не лідери. Можливо, люди прийшли на зустріч тільки тому, що знають мене, але ми намагаємось відійти від цього».

Оригінал статті тут.

Регіональні організації

Події та анонси

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
25 26 27 28 29 30 1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 31 1 2 3 4 5
Новини