Влада, слава та амбіції. Чемпіон світу Віталій Кличко про себе – боксера, політика та сім’янина (Die Welt)

13.02.2012 15:54

Віталію Кличку – 40 років. Щойно закінчився шостий раунд спарингу – 118-го за чотири тижні підготовки до бою. У суботу у Мюнхені має відбутися подинок Кличка проти англійця Дерека Чісори. Фріц Здунек, тренер Кличка, вважає, що його підопічний – у найкращій формі.

Пане Кличко, що значать для вас амбіції?

– Амбіції та цілі їх реалізації є дуже важливими, але не варто керуватись лише ними. Занадто великі амбіції не призведуть до успіху. Вони як зміїна отрута – з однієї сторони, ліки, а з іншої – смертельна отрута.

Ви знаєте, як ставити перед собою мету?

– Для мене краще, щоб вона існувала.

А от у Вікіпедії пишуть, що амбіції часто пов’язані із прагненням до влади і слави…

– Честь – це те, що надзвичайно важливе для мене. Жадібність та марнославство мені не притаманні. Я знаю, що слава є результатом кропіткої роботи. Ви ж розумієте, що кращий боксер світу автоматично отримує славу. Але саме тому я й не хотів ставати чемпіоном світу. Те ж саме стосується влади.

Але ж політики як раз за славу й змагаються…

– Чому ви так вважаєте?

Влада потрібна для того, щоб здійснювати зміни в країні. Так же написано у програмі вашої партії «УДАР»?

– Успішно реалізуючи політичні плани, ви отримуєте владу, і це неминуче. Але я ніколи не прагнув влади для того, щоб реалізувати саме політичні амбіції. Незалежно від того, яку позицію ви займаєте, якщо ви не в змозі чесно виконувати свою роботу, влада вам в цьому не допоможе.

Ваша точка зору є нетиповою для політика.

– Можливо. Я знаю багато політиків, які щасливі лише тоді, коли мають у своєму розпорядженні владний ресурс. Я ніколи не відчував потребу у владі. Для мене боротьба моєї партії за владу означає лише боротьбу за можливість провести реформи.

Звідки бажання піти в політику?

– Україна вже більше 20 років незалежна, але українцям нема чим пишатись – ані у сфері політики, ані економіки, ані науки. Поляки, чехи, словаки, естонці, латиші та литовці вже провели реформи у своїх країнах. Сьогодні ці країни є частиною ЄС, і вони прогресують у своєму розвитку. Нам же влада розповідає про європейські цінності та демократію, але їх слова та вчинки занадто різняться.

Якою є ваша позиція? Ви хочете втретє балотуватися на пост мера Києва?

– У мене є таке відчуття, що цього разу все вийде. Київ є серцем України, і якщо ми хочемо щось змінити, ми повинні почати з Києва. Але неможливо боротися з одним симптомом при загальному захворюванні. Тому наша партія братиме участь у парламентських виборах у жовтні цього року. Ми хочемо, аби наші представники були не тільки в окремих містах, а й по всій Україні. Вибори мера є лише одним з тих поєдинків, до яких ми готуємося.

Ви хочете замінити авторитарного лідера Януковича на посаді президента?

– Вибори Президента в Україні відбудуться лише у 2015 році, тому про це говорити зарано. Перш за все, наша партія повинна мати широку підтримку народу.

«УДАР» має вже більше 10 000 членів.

– Після місцевих виборів до місцевих рад у жовтні 2010 року, у 15 з 24 областей у органах місцевого самоврядування запрацювали депутати від нашої партії. Сьогодні час партія посідає четверте місце по Україні. Ми на вірному шляху.

Ви людина, яка прагне швидких змін?

– Звичайно, я б хотів змінити усе за один день. Але розумію, що закони життя інші. Чемпіоном світу я став лише через 15 років. Зараз мені всього 40, і я достатньо молодий як для людини, яка починає політичну кар’єру.

Є для вас ідеал у політиці?

– Мені дуже подобається Білл Клінтон. Від нього я багато чому навчився. Ангела Меркель, Йошка Фішер, Нельсон Мандела – це великі політики, патріоти. Я теж хочу залишити свій слід в історії України – тому що я люблю свою країну.

Наприклад?

– Я хочу реалізувати величезний потенціал України та перетворити її на сучасну європейську країну. Для цього потрібні витривалість й політична воля.

– …а ще – великі амбіції. Як далеко ви готові зайти?

– Амбіції – це необмежене честолюбство. Амбіції є кращими, ніж знання, що є обмеженими. Великих висот досягають лише ті, хто ставить перед собою амбітні цілі. Не знаю, чи може бути успішна людина не амбітною.

Ви амбіційніші, ніж ваш брат?

– Не думаю. Без амбіцій він не досяг би успіху.

Ви казали, що амбіції можуть бути перебільшеними.

– Так, у всьому має бути міра. Варто прислухатись до людей, які тебе оточують.

Інші люди можуть вас зупинити?

– Пам’ятаю епізод, коли я отримав травму коліна перед боєм проти Хасіма Рахмана. Я абсолютно готовий був битися, був у відмінній формі. Але мій тренер сказав – якщо я вийду на ринг, його там не буде. Було важко, але я послухався тренера. І дуже йому за це вдячний.

Які ваші цілі у боксі?

– У мене є мрії, але маю певні забобони, тому не розкажу. Але рекорди Джорджа Формана я бити не збираюсь.

Він у 45 років став чемпіоном світу. А ви хочете продовжити боротьбу на посту мера?

– А що ви про це думаєте?

Ви здатні на все?

– Я так не думаю. Іноді буває важко все брати лише на себе.

Але ж на вас ще чекає вдома сім’я – дружина, троє дітей.

– Я дуже люблю свою родину. Але я – поганий батько, тому що проводжу замало часу з дітьми. Моя дружина часто говорить, що я більше уваги приділяю дітям у Намібії, Бразилії, Румунії, ніж своїм власним. Разом з Володимиром ми реалізуємо багато благодійних проектів, які потребують чимало часу. І я дуже вдячний своїй дружині за те, що вона піклується про наших дітей.

«Die Welt», 12.02.2012

Оригінал статті німецькою мовою дивіться тут:

http://www.welt.de/print/wams/sport/article13863833/Macht-Ruhm-und-Ehrgeiz.html

Регіональні організації

Події та анонси

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
29 30 31 1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31 1
Новини