Віталій Кличко побоюється можливого повстання в Україні (Abendzeitung München)

15.02.2012 11:36

Наступної суботи Віталій Кличко захищатиме свій титул чемпіона. Кореспонденти видання Abendzeitung München говорили з ним про баварську кухню, Шварценегера та політику.

– Пане Кличко, ви давно вже готуєтесь до бою в Мюнхені?
– Так, після 2007 року, коли через мою травму у Мюнхені не відбувся бій проти Джаміля Макклайна, я обіцяв, що повернуся сюди. А Кличко дотримується свого слова. Я дуже радий такій нагоді. Також мені подобається баварська кухня, яка нагадує українську.

– Чим саме?
– Ми усі любимо ковбасу та сало. Українці люблять сало, і це має глибокі історичні корені.

– Розкажіть про це…
– У 13 столітті на Україну напала татаро-монгольська орда. Вони повідбирали у населення усю худобу – качок, овець, корів, але свиней їсти їм не дозволяла віра. Тому українці харчувалися свининою.

– Чісора має інші смаки. Його вважають шаленим провокатором. Він одного суперника вкусив за вухо, іншого поцілував в губи, іншого вдарив перед початком бою.
– Так, він дикун. Але я цілую виключно жінок. І не дивлячись на його поцілунки, він не уникне моїх ударів. Я готовий на будь-яку психологічну гру.

– Останнім часом ви боретесь більше, ніж коли-небудь – на двох фронтах. З однієї сторони боксерська кар’єра, з іншої – політика. Цього року відбудуться вибори мера Києва. Якщо ви виграєте, чи залишитесь ви боксером?
– Ні, неможливо служити на двох фронтах. І в Україні усе настільки невірно функціонує, що я буду зосереджений лише на політичній діяльності.

– Говорять про масові порушення в Україні…
– Порушення? Я хочу сказати, що Україна перестає бути демократичною, відбувається перехід до авторитарного режиму. Є ті, які бояться, що це перетвориться на криваве повстання, як у Сирії. Я впевнений, що насиллям нічого не вирішити, хоча багато хто говорить: нам немає що втрачати!

– Ви не бідна людина, у вас є родина, діти – вам є, що втрачати. Чи не боїтесь ви, що вас так само, як інших опозиціонерів, можуть заарештувати?

– Я скажу так – ця обставина заважає мені спокійно жити в Україні, де будь-якої миті за дверима може з’явитись міліція. Чи можу я бути застрахованим від арешту? Ні, такої гарантії немає. Але дії «проти» можуть здійснюватись і на інших рівнях.

– Що ви маєте на увазі?
– Ходять чутку, що я нібито працюю на мафію, що мій батько зловживав своїм дипломатичним положенням і займався контрабандою зброї та наркотиків. Зовсім нещодавно якийсь лікар під час бою з Адамеком розгледів, що я страждаю на хворобу Паркінсона. Це означає, що я людина, яка не контролює свою агресію, а тому мені не місце в політиці. Це все – дешева брехня.

– Навіщо вам усе це?
– Тому що я хочу щось змінити! Не повинно бути так, що через сильні морози гинуть люди. Я міг би сказати – я поїду в Гамбург або Каліфорнію і буду насолоджуватись життям. Але я так не можу, бо знаю – треба боротися. Якщо ти не борешся, ти не виграєш. Мій батько сказав мені одного разу: «Віталій, якщо ти боротимешся – маєш зробити усе для перемоги, за будь-яких обставин. Я мрію, що колись вулицю в Києві назвуть на честь мене. Але не як спортсмена, а людини, яка зробила свою країну кращою.

– Ви використовуєте спорт як інструмент для змін в суспільстві. Це схоже на Мухаммеда Алі, який протестував проти расової дискримінації та війни у В’єтнамі.
– Це правда, спорт дав мені життєву основу. Але я б не порівнював з Алі, який здійснив вкрай важливі зміни у суспільстві. Так, ми використовуємо схожі методи. Сподіваюся змінити ситуацію, Алі – гарний приклад.

– Прикладом також може бути Арнольд Шварценегер, колишній губернатор Каліфорнії. Але після його роману з хатньою робітницею, він втратив підтримку громадськості. Ви з ним знайомі особисто і зустрічались не так давно…
– Він і досі є прикладом для наслідування. Річ у тому, що він був для мене прикладом в житті. Я згадую один епізод – як кілька років тому Арнольд запросив мене на зустріч, я був схвильований, хотів взяти із собою сина Єгора, якому тоді було 10 років. Він дивився по телебаченню комікси. А я йому сказав – ти підеш зі мною, це велика честь, адже це губернатор! Я вимкнув телевізор, а син заплакав. Коли ми прийшли, Арнольд відчинив двері, а син сказав: «Тато, чому ти мені не сказав, що це Термінатор? Це ж набагато крутіше за комікси!»

Abendzeitung München, 14.02.2012

Регіональні організації

Події та анонси

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
29 30 31 1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31 1
Новини