Віталій Кличко: «Якщо вдасться домовитись про бій з Хеєм, він стане останнім у моїй спортивній кар’єрі»

27.04.2012 10:09

Чемпіон світу з боксу, учений-педагог, меценат, громадський діяч, Герой України Віталій Кличко бачить своє майбутнє у політиці. На сьогодні він - лідер партії «УДАР», голова фракції партії «УДАР Віталія Кличка» у Київській міській раді. Але це - лише старт політичної кар’єри. Про плани на майбутнє, сім’ю та спорт Віталій Кличко розповів в ексклюзивному інтерв’ю кореспонденту “Високого Замку”.

– Партія «УДАР» позиціонує себе як опозиція. Та все ж тримаєтесь осторонь решти опозиційних сил. Чому?

– Партія «УДАР» не просто позиціонує себе як опозиція, ми є опозицією. За ідеологією члени партії «УДАР» – правоцентристи на всі сто відсотків. Обстоює­мо європейські цінності. Не поділяємо політики нинішньої влади, не розуміє­мо її ідеології, критикуємо її і вважаємо, що сьогодні Україна рухається у неправильному напрямку і потребує змін. Теперішні керманичі обстоюють інтереси лише купки олігархів, а не українського народу. «УДАР» не з тих партій, які підтанцьовують владі, про це свідчить і наша позиція в Київраді, де залишаємось найбільшою опозиційною фракцією.

Ми не є членом КОДу, але в діалозі і підписали Угоду про співпрацю. А головне – діємо і у міських радах, там, де маємо свої фракції, голосуємо в унісон з опозиційними силами. Сьогоднішні опозиційні сили кажуть, що хто не з ними, той проти них. Партія «УДАР» хоче єднатися з опозицією, але навколо конкретних цінностей, принципів та дій. Пропонуємо інше гасло: хто проти Януковича – той з нами.

– Партія «УДАР» іде на вибори самостійною силою?

– Так. Часто політики об’єднуються лише для того, щоб пройти у парламент. Завдання партії «УДАР» – пройти у парламент і сформувати там більшість разом з іншими опозиційними партіями навколо спільних цінностей і дій для зміни цього режиму.

– Що для Віталія Кличка пріоритетніше — крісло мера Києва чи місце у парламенті?

– У нашій країні влада маніпулює усіма. Перш ніж робити будь-які заяви щодо виборів мера Києва, мушу знати, коли будуть ці вибори. Згідно із законом, вони повинні відбутись в останній тиждень травня. Але теперішня влада давно знехтувала законом про столицю України. Кияни не знають, коли будуть вибори їхнього голови. Теперішня влада зробить все, щоб не віддати важелів впливу у столиці. Підлаштовує голосування під себе. Проведе їх, коли це буде вигідно претенденту на мерське крісло від влади. Наприклад, влітку, коли активне населення буде у відпустках і легше буде підраховувати й перетасовувати голоси. Зроблять ставку на пенсіонерів, яким традиційно видадуть перед виборами по кілограму гречки.

– Політика — не настільки чесна, як бокс. Тут далеко не завжди виграє сильніший. Як будете боротись із підступністю та неправдою на політичному рингу?

– Звикнути до «правил гри» в україн­ській політиці важко. А до шантажу та «кидків» з боку «колег» – взагалі неможливо. Українська політика – це як бої без правил. Хто хитріший, той виграє. Але обманом нічого не досягнеш, це короткочасна стратегія. Найголовніше для мене – репутація, яку завойовувати довго, а втратити можна швидко.

– Володієте англійською, німецькою мовами. Опанували українську. Наскільки важко вам давалось вив­чення державної мови?

– Якщо є бажання, нема нічого неможливого. Але мову важко вивчити, якщо немає мовного середовища. Почав частіше приїжджати у Західну Україну і удосконалювати українську мову. Ще кілька візитів до Львова - моя українська вимова викристалізується і стане по-галицьки файною (сміється. – І. К.).

– Багато чуток ходить про те, йдете ви зі спорту чи ні. Де тут правда?

– Практично повністю присвятив себе політиці. Хоча спорт завжди був, є і буде. Кожен мій день починається із занять у фітнес-студії. Розминаю м’язи, розганяю кров…

– Але якщо говорити про великий бокс...

– У великому боксі досяг усіх цілей, які ставив перед собою. Тому найближчим часом піду з професійного спорту.

– А як щодо переговорів з Девідом Хеєм? Ви їх уже припинили?

– Переговори з Хеєм тривають. Якщо вдасться домовитись про бій, то він стане останнім у моїй спортивній кар’єрі.

– Як це – відчувати себе найсильнішим боксером у світі?

– Важливо не лише завоювати найпрестижніший титул у боксі, але щоразу, виходячи в ринг, обстоювати його. І хоча моя активна боксерська кар’єра підходить до фінішу, спорт назавжди залишиться у моєму житті. Він дав мені ті знан­ня і навички, які не отримати в жодному університеті, не купити за жодні гроші. Спорт сформував характер, навчив бути організованим, цілеспрямованим, навчив дисципліни і витримки. Про це ми з Володимиром завжди говоримо під час наших зустрічей з дітьми та молоддю.

– І вони дослухаються?

– У дитячих спортивних школах, які відкрив «Фонд братів Кличків», немає вільних місць. Директори ДЮСШ скаржаться, що раніше у них була проблема, як залучити дітей до занять спортом, а тепер доводиться відкривати нові секції. Торік відкрили у різних регіонах України вісім оновлених дитячих спортивних шкіл, де можуть займатися понад п’ять тисяч дітей. Завдяки коштам, зібраним під час другого благодійного Гала-вечора нашого Фонду, зможемо відремонтувати ще декілька шкіл. В Україні понад півтори тисячі дитячих закладів потребують оновлення.

– Підтримуєте лише спортивні проекти?

– Це один із пріоритетів. Але здоровий спосіб життя неможливий без здорового способу мислення. Працюємо з талановитою молоддю, студентством, надаємо ґранти на проекти з розбудови місцевих громад. Минулого року провели пілотний освітній табір «Майстерня успіху» для 60 дітей з неповних сімей. Проведемо табір і цього року, але вже для більшої кількості дітей.

– На широких екранах України з’явилась документальна стрічка про братів Кличків. Які враження вас переповнювали під час її перегляду?

– На першому перегляді ледве стримував сльози, адже у стрічці є кадри з нашим батьком, який недавно відійшов у вічність. Фільм «Кличко» – емоційний. Основна думка стрічки – якщо є мрія, віра та щоденна праця, неможливе стає можливим. Фільм «Кличко» зроблений з відкритим до глядача серцем. Немає жодного штучно награного кадру. Адже неможливо перекрутити чи переграти бій на рингу чи історію нашого з Володимиром життя. Цей фільм є доказом того, що документальне кіно може бути цікавим для широкого глядацького кола.

– Фільм знято трьома мовами – німецькою, англійською та російською. Чому немає українського перекладу?

– Фільм «Кличко-2» обов’язково вийде і українською. Цей проект було створено на студії «ХХI століття Фокс». Режисер стрічки - Себастіан Денхардт з Німеччини, виготовляв картину для американського та європейського ринків. А після надзвичайно успішних прем’єр вирішили перекласти фільм російською. Для українського глядача зробили субтитри.

– Ви – друг Євро-2012. Любите футбол?

– Коли нас з Володимиром назвали друзями Євро-2012, одразу ж спитав себе: а ким я був до цього? Футбол люблю, вболіваю за “Динамо” та нашу збірну. Сподіваюсь, у фіналі Євро-2012 на полі НСК «Олімпійський» зустрінуться збірна Німеччини та України. І у складі нашої збірної чекаю на появу Андрія Шевченка. На благодійному аукціоні Фонду він особисто представив один із лотів – VIP-квитки на фінал чемпіонату.

– У вас із дружиною Наталією не було весілля. Наталія неодноразово зізнавалась у пресі, що мріє про білу сукню нареченої та шлюбну церемонію. Чи здійсните її давню мрію?

– Коли ж зробити це весілля... (сміється. – І. К.). У нас дружна сім’я. Живемо у любові та злагоді. Виховуємо з Наталею трьох чудових дітей. Завжди маємо приводи для святкування. А щодо весілля, то його складно організувати. У нас стільки друзів та знайомих по всьому світі, що для святкової церемонії потрібно було б замовляти стадіон (сміється. – І. К.). Адже якщо когось не запросити, буде купа образ. Думаємо з Наталею, як найкраще організувати бенкет, щоб усе пройшло на високому рівні та обійшлося без образ.

– Вашій дружині, вочевидь, набридло виконувати лише роль мами та господині дому, і вона подалась у музику. Розкажіть про захоплення Наталії.

– У Наталії приємний голос. Вона створила власний музичний гурт. Каже, що спів – чудовий викид енергії. Вона прекрасно співає українські народні пісні.

– В ефірі німецького телебачення ви підігравали дружині на гітарі. Чи влаштовуєте вдома сімейні концерти?

– Інколи влаштовуємо сімейні концерти для власного задоволення. Навіть думаємо про те, щоб організувати такий виступ для ширшої публіки. Наталя гарно співає, донька Єлизавета-Вікторія співає та грає на фортепіано, син Єгор теж співає та грає на барабанах, я – на гітарі, а Володя - непоганий ударник. Буде весело (сміється. – І. К.).

– Ваші діти більше мають схильність до творчості чи спортом теж цікавляться?

– Син Максим більше любить спорт. Він вирішив, що буде професійно займатися боксом.

– Схвалюєте вибір сина?

– Подивимось, що вийде з його занять. Максиму лише 11 років. Ще може змінити своє ставлення до боксу. В будь-якому разі схвалюватиму його вибір. Незважаючи на те, піде він професійною стежиною боксу чи ні, заняття спортом йому будуть корисними. Спорт фізично розвиває чоловіка, загартовує його, виховує відчуття дисципліни та сили волі.

– Питання, якого не можу не поставити. Як вам вдається зберігати таку рівновагу на рингу та поза ним? Весь світ дивувався з вашої тактовності під час сутичок з Чісорою...

– Чісора брудно провокував і мене, і мого брата. Але ніколи не відповідаю брутальністю і хамством. Бо відповідати підлістю на підлість – зраджувати себе та свої принципи.

– Чи подавали ви скаргу з Володимиром на неприпустиму поведінку Чісори?

– Звернулись з відкритим листом до спортивної світової спільноти, боксерських організацій, фанатів, журналістів із закликом осудити поведінку Чісори. Його неповага до спорту, до боксу, до колег у спорті зводить нанівець зусилля усіх чемпіонів. Прагнемо популяризувати бокс, намагаючись продемонструвати хороший приклад молоді усього світу. Ми проти бійки поза рингом, ми за шляхетність у спорті. Цей заклик почули, і Чісору покарали дискваліфікацією.

– Ходили чутки, що через сварку ви з братом Володимиром не тренувались разом кілька років. А на екрані у вас чудові стосунки. Як насправді ладнаєте?

– Щодо спільних тренувань, то за збігом обставин нам довелось готуватися у спільному таборі. Періоди тренувань «розвели», у кожного був свій режим, і ми практично не перетиналися, тому… чудово ладнали! Щоправда, був і невеличкий мінус – у той час, коли я відпочивав, Володимир із захопленням віддавався своєму новому хобі – грі на ударних. Але чого не стерпиш заради брата!

- Попереду у Володимира – обов’язковий захист титулу...

- Офіційний претендент відомий – це перший номер рейтингу IBF американець Тоні Томпсон. Добре знайомий братові суперник, адже вони вже зустрічалися на рингу у 2008 р. Але з часу своєї поразки Томпсон добре показав себе – щоб знову позмагатися за чемпіонський титул, виграв п’ять поєдинків нокаутом.

Фото прес-служби Віталія Кличка.

Довідка «ВЗ»

Віталій Кличко народився 19 липня 1971 р. у селищі Біловодську (Киргизстан) у родині військовослужбовця. 1985 р. родина переїхала в Україну.

1995 р. закінчив Переяслав-Хмельницький педагогічний інститут. 2000 р. захистив кандидатську дисертацію у Національному університеті фізичного виховання і спорту України. 2011 р. закінчив Національну академію державного управління при Президентові України. На професійному ринзі з 1996 р. Шестиразовий чемпіон світу з кікбоксингу. Триразовий чемпіон України з боксу. Чемпіон­ світу з боксу у важкій ваговій категорії за версіями WBO (1999-2000 роки), WBC (2004-2005 роки, з 2008 року – дотепер), The Ring (2004-2005 роки). Лідер партії «УДАР», голова фракції партії «УДАР Віталія Кличка» у Київській міській раді.

На фото: Віталій Кличко впевнено йде по життю за підтримки коханої дружини Наталії.

Регіональні організації

Події та анонси

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
29 30 31 1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31 1
Новини