Впровадження кримінальної відповідальності за наклеп та образу – наступний крок до АВТОРИТАРИЗМУ

26.09.2012 11:22

Інформація — це кисень демократії. Якщо люди не знають, що відбувається в їхньому суспільстві, якщо дії тих, хто ними править, приховані, то вони не можуть брати значиму участь у справах такого суспільства. Найпершою ознакою демократії в державі – є існування вільних засобів масової інформації (ЗМІ) а відповідно і свободи слова. Свобода слова – це фундамент демократії, там де закінчується свобода слова – починається авторитаризм.

Наша влада теж глибоко переймається проблемою послаблення демократії в державі, на підтвердження чого ухвалила в першому читанні закон, яким поновлюється кримінальна відповідальність за наклеп. Досить сумнівними вбачаються мета та цілі даного закону з огляду на:

  • чітке регулювання даної проблеми цивільним законодавством;

  • ряд взятих Україною на себе міжнародних зобов’язань перед Радою

Європи;

  • міжнародний досвід;

Міжнароднийдосвід

Аналізуючи міжнародний досвід, і справді можна прослідкувати, що в ряді європейських країн, таких як Німеччина, Франція, Чехія, Польща, Австрія, передбачена кримінальна відповідальність за наклеп. Але не слід нас порівнювати з цими державами, рішення наших суддів ставить під сумнівність незалежність та неупередженість самого суду, а в рейтингу корупції міжнародної організації «Transparency International» ці держави на сто позицій вище України (Німеччина – 14 місце, Австрія – 16, Франція -25, Україна - 152). В світі вже давно прогресує тенденція декриміналізації такого порушення як дифамація. Зокрема закони про декриміналізацію ухвалили Боснія і Герцеговина, Грузія, Шрі–Ланка. Зокрема у США карні закони про наклеп перестали застосовуватися в 1950-ті роки (і були б сьогодні визнані неконституційними, крім тих норм, що застосовуються до заяв, здатних спричинити порушення суспільного порядку). У Великій Британії норми, пов'язані з наклепом, залишаються частиною загального права і фактично не використовуються в останні роки. У Франції, Німеччині і Швеції карний і цивільний процеси можуть проходити одночасно і розглядатися одним складом суддів. Причому в карному процесі підсудному може бути присуджено штраф на користь держави, тоді як у цивільному процесі грошові виплати нараховуються на користь потерпілого. В Австрії позивач несе тягар доказу того, що факти, які завдали шкоди, помилкові. У США також позивач повинен довести хибність тверджень, принаймні коли це зачіпає суспільні інтереси. Навіть якщо факти відображені неправильно, у більшості країн, журналіста не буде визнано винним, якщо йому не вдалося перевірити їх належним чином. Більш того, у Німеччині позивач повинен довести, що наклепницька публікація була навмисною або викликана недбалістю. На практиці, однак, суди більш схильні трактувати сумнівні випадки на користь преси.

Історичнаретроспектива

Підтвердженням міжнародної тенденції, що остаточно стала на захист свободи слова та свободи висловлювання є справа «Лінгенса проти Австрії». Рішення Європейського суду з прав людини у справі Лінгенса є одним із перших, в якому був підтверджений широкий підхід до захисту свободи преси та свободи висловлювання. Журналіст Петер Лінгенс в жовтні 1975 року опублікував в австрійському журналі «Profil» дві статті, в яких критикував колишнього австрійського канцлера Бруно Крайські за підтримку колишніх членів «SS» та за сприяння терпимому ставленню до колишніх нацистів. Екс-канцлер виграв суд проти Петера Лінгенса зі звинуваченнями у наклепі на підставі тих висловів, які вживав журналіст у статтях. Проте Європейський суд з прав людини ухвалив рішення на користь Петера Лінгенса, наголосивши на тому, що Європейська конвенція визначає право на свободу висловлювання як «свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і поширювати інформацію та ідеї без втручання держави».

В Кримінальному кодексі України 1960 р. відповідальність за наклеп була передбачена статтею 125, а за образу статтею 126. За відсутності кваліфікуючих ознак наклеп вважався злочином, що не являє великої суспільної небезпеки, а справи по обвинуваченню у його вчиненні відносились до справ приватного обвинувачення. Під час підготовки нового КК України було прийнято рішення не включати до нього статтю про наклеп з огляду на те, що наклеп є різновидом поширення неправдивих відомостей, які принижують честь та гідність особи. Потрібно зауважити, що немайнові особисті (приватні) права осіб, якими є честь, гідність, репутація, відносяться до предмету регулювання цивільного права. Статтями 28 і 32 Конституції України, а також статтями 297 та 299 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) закріплюється право кожного на повагу до його гідності та честі, а також на недоторканість ділової репутації. При прийнятті нового КК України у 2001 році парламентом було підтримано позицію його розробників щодо відсутності потреби в існуванні у КК статей про відповідальність за наклеп та образу. Це стало впевненим «кроком вперед» у конструктивному діалозі між владою та журналістами.

Аналізтаперспективизастосуваннястатті

З огляду на викладені вище обставини криміналізація діянь, про які йдеться в проекті закону, потребує особливо серйозного обґрунтування. Зокрема, необхідно переконливо довести, що ці правопорушення у даний час становлять значну небезпеку для суспільства, а передбачені чинним цивільним та інформаційним законодавством санкції за їх вчинення є недостатніми і не забезпечують ефективного захисту прав постраждалої особи та відповідальності винних осіб. Однак у пояснювальній записці автора до проекту закону, переконливої аргументації, яка б доводила наявність підстав для криміналізації наклепу або образи, не наведено. Слід також звернути увагу, що прийняття запропонованих змін призведе до порушення міжнародних зобов’язань щодо дотримання стандартів свободи слова, взятих Україною перед Радою Європи і викладених в Резолюції № 1239 (2001) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Свобода вираження поглядів та переконань і функціонування парламентської демократії в Україні» та Рекомендаціях № 1513 (2001) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Виконання обов'язків і зобов'язань, взятих Україною при вступі до Організації». Саме на виконання зазначених вимог ПАРЄ в 2001 році Україна декриміналізувала наклеп та образу і вилучила ці статті з нового Кримінального кодексу.

Нова можливість карати ув’язненням за наклеп українців загалом й українських журналістів зокрема поставить під загрозу саму можливість вільно висловлювати власну думку. В умовах, коли судочинство в Україні не відповідає нормам європейської практики, коли суди в країні приймають сумнівні рішення, новоприйнятий закон тільки сприятиме трактуванню справедливої критики як кримінального порушення. Ці законодавчі зміни можуть стати початком політичних репресій, які проводитимуться під гаслом боротьби за об’єктивну інформацію у ЗМІ. Поширенішою стане і самоцензура у ЗМІ.

Вся ця проблема ще більше розпалюється на тлі проведення майбутніх парламентських виборів, коли журналісти «проливають світло» на досить негативні та провокуючі факти про наших політиків. Той факт, що закон не дає чіткого визначення наклепу, викликає побоювання у виникненні зловживань в результаті різних тлумачень.

Наклеп — тонка матерія і кожен щось у ній вбачає своє. Враховуючи високий рівень бюрократії та корупції в нашій державі, повний контроль виконавчої влади над судовою гілкою владою, цей закон дозволить суддям тлумачити це поняття «по різному (в інтересах певних прошарків населення…) та порушувати кримінальні справи за публікацію статей про діяльність політиків і впливових бізнесменів. Журналістам загрожуватиме тюремне ув'язнення за публікацію розслідувань, що ставить під загрозу саме функціонування незалежних ЗМІ.

Великою прогалиною в чинному законодавстві залишаються відсутність поняття «Дифамація» як правопорушення, що передбачає собою приниження честі, гідності та ділової репутації потерпілого шляхом поширення про нього недостовірної інформації фактичного характеру, що є зловживанням свободою слова і думки, масової інформації.

У національній судовій практиці, яка тривалий час використовувала відому ст. 7 ЦК УРСР 1963 p., завжди найбільш складним був вибір між правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, конституційною забороною на операції з конфіденційною інформацією про особу, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку. І не завжди пріоритет надавався першому, не завжди суди знаходили вірний шлях вирішення цієї колізії.

Інститут захисту честі, гідності та ділової репутації у національному законодавстві, на перший погляд, схожий з інститутом дифамації, однак в ньому цей термін не використовується і раніше ніколи не використовувався, напевне через своє «буржуазне» походження. У той же час у дифамаційному праві цивільно-правовий судовий захист зазначених нематеріальних благ можливий лише за умови одночасного захисту права на свободу слова і масової інформації. Тобто, значення будь-якого дифамаційного спору - у вирішенні колізії між правом на захист честі, гідності та ділової репутації, з одного боку, і правом на свободу слова і масової інформації - з іншого.

Розуміння суті дифамації для національної судової практики є вкрай важливим з огляду на необхідність вірно розуміти та застосовувати правові позиції Європейського Суду, оскільки його юрисдикція поширюється на звернення громадян України, пов'язані з дифамацією у ЗМІ, особливо у частині обмежень свободи масової інформації.

Враховуючи викладене вище, слід дійти висновку, що інститут дифамації значно ширший і багатогранніший меж захисту честі, гідності та ділової репутації, передбачених національним законодавством.

Однак зміст інституту дифамації в тому, що цивільно-правовий захист вказаних нематеріальних благ допустимий лише при дотриманні закріпленого в ст. 34 Конституції України свободи думки і слова, вільного вираження своїх поглядів і переконань. Саме правильне розуміння судовою практикою суті дифамації дасть змогу провести грань між цивільно-правовим дифамаційним деліктом у вигляді поширення у ЗМІ відомостей фактичного характеру, які не відповідають дійсності та порочать особу, та ідеями, думками, поглядами, поширеними ЗМІ в порядку реалізації конституційного права на свободу думки і слова. При цьому обмеження свободи слова, думки і інформації повинно бути виправданим в кожному конкретному випадку при розгляді справ про дифамацію і лише з підстав, передбачених ч. 3 ст. 34 Конституції України.
Дифамація й є тим правовим інститутом, через який у цивільному праві досягається баланс і реалізується зазначений вище конфлікт між конституційним правом на спростування недостовірної інформації, тобто на судовий захист честі, гідності та ділової репутації, з одного боку, а з іншого — конституційне право на свободу думки і слова, свободу масової інформації.
шляхи вирішення

Багато вчених та юристів-практиків неодноразово вказували на невідповідність національного законодавства конвенційним положенням щодо захисту честі, гідності та репутації у справах проти ЗМІ та про помилки судової практики. Здавалось, що ці спірні питання судової практики повинні бути вирішеними завдяки доповненням 3 квітня 2003 р. Закону України «Про інформацію» ст. 47і, в якій зазначається, що оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема, вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У зв'язку з наведеним цілком виправданим було б введення в національне законодавство терміну «дифамація», як правопорушення, що передбачає собою приниження честі, гідності та ділової репутації потерпілого шляхом поширення про нього недостовірної інформації фактичного характеру, що є зловживанням свободою слова і думки, масової інформації.

Крім цього, з урахуванням наведеного вище Верховному Суду України слід внести відповідні зміни до постанов Пленуму «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій» і «Про судове рішення», в яких передбачити (роз'яснити) судам необхідність враховувати Рішення Європейського Суду, які містять в собі тлумачення положень Конвенції. Стосовно справ про захист честі, гідності та ділової репутації судам необхідно враховувати правові позиції (принципи, методологію) Європейського Суду за ст. 10 Конвенції, що стосуються так званих дифамаційних спорів. Це дасть змогу судовій практиці визначитись із застосуванням норм (договорів) міжнародного права на національному рівні, яким, зокрема, є Конвенція. Зазначеним буде скерована діяльність судів, яка повинна бути підпорядкована захисту прав людини та основних свобод з урахуванням положень статей 3, 8, 9, 18 Конституції України, Конвенції та інших міжнародних договорів України, якими ці права і свободи гарантовані.

З огляду на вищесказане, всі прекрасно розуміють, що проблема наклепів існує в Україні, але для того, щоб уникнути цих речей, потрібно, щоб політика була прозорою, щоб працювали політичні інститути, і що головне – щоб суд був незалежною гілкою влади. Напевно, ні в кого не виникає сумніву, що даний закон суперечить Конституції України, Європейській конвенції з прав людини, Міжнародному пакту про громадянські та політичні права, обмежує свободу слова, нехтує демократією, шкодить міжнародному іміджу нашої держави та ставить остаточну крапку на шляху євроінтеграції.

Тому недопущення прийняття закону, що встановлює кримінальну відповідальність за наклеп, - є справою честі не лише журналістів а й всього суспільства в цілому, так як журналістичи не єдині з тих, - хто сьогодні по-справжньому відстоює наші з Вами права та інтереси.

Суспільство повинно довести владі, що таке принцип свободи слова і чого він вартий для суспільства!!!

Наталія Агафонова, Кандидат юридичних наук, для Радіо Свобода

Регіональні організації

Події та анонси

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
30 1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30 31 1 2 3
Новини