Корисний міжнародний досвід для України у сфері адміністрування податків

28.09.2012 19:17

Основними проблемами української податкової системи є велике податкове навантаження на бізнес, значні непрямі витрати платників податків та непослідовне застосування норм податковими органами, переконана Наталія Агафонова.

Податки для держави - це те ж саме, що й вітрила для корабля. Вони служать тому, щоб швидше ввести його в гавань, а не тому, щоб завалити його своїм тягарем або тримати завжди у відкритому морі і щоб, нарешті, потопити його". 

( Катерина II Велика (1729-1796). Російська імператриця з 1762 р.)

 Проблема побудови ефективної податкової системиодна з найбільш актуальних в Україні. Про необхідність та важливість прийняття Податкового кодексу говорили майже всі фахівці, які мають відношення до податків. Перший проект Податкового кодексу було розроблено та представлено на обговорення ще в 2001 році, але тільки через десять років переважна більшість положень Податкового кодексу набрала чинності з 1 січня 2011 року, і вже майже 2 роки наша економіка працює за новітнім гармонізованим податковим законодавством.

Але, незважаючи на це, важко не погодитись з тим фактом, що сьогодні все ще залишаються невирішеними питання переорієнтації чинної податкової системи на стимулювання процесів соціально-економічного розвитку країни,перерозподілу податкового навантаження на бізнес, урахування тенденцій європейської податкової гармонізації, та інше.

Тому ні для кого не є секретом, що нинішня податкова система України потребує ефективного реформування. Метою реформування податкової системи є створення більш ефективної та раціональної податкової системи, яка забезпечить сприятливі умови для ведення бізнесу, реалізації інвестиційно-інноваційної політики, зростання споживчого попиту на внутрішньому ринку за одночасного динамічного збільшення обсягу сукупних податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів і державних цільових фондів та оптимальний рівень перерозподілу ВВП через податкову систему.

Українська податкова система є однією з найбільш складних і найменш ефективних не тільки серед країн європейського регіону, але й у глобальному порівнянні, хоча вона формувалася на принципах та засадах європейського та світового досвіду. Це регулярно підтверджують міжнародні рейтинги, дослідження вітчизняних економістів, а також оцінки інвесторів, що працюють в Україні.

Основними проблемами української податкової системи є велике податкове навантаження на бізнес, значні непрямі витрати платників податків та непослідовне застосування норм податковими органами.

 Найбільш нагальними на сьогодні перед нами постають наступні питання:

Незаконневідшкодування ПДВ потребує найбільшої уваги. Необхідно подолати зловживання при сплаті цього

податку та викоренити випадки його незаконного відшкодування.

  • В Україні дуже гостро стоїть проблема відшкодування ПДВ. Реалії сьогодення свідчать про те, що бюджетоформуючий ПДВ змінив­ся останніми роками на бюджетовитратний. Незаконне відшкодування ПДВ створило умови для особливого різновиду криміналь­ного бізнесу. На фіктивних фірмах формується велика частина необґрунтованого податку на додану вартість, яка ніколи не надійде в бюджет.

 Дана проблема поглиблюється активними і різноманітними діями учасників тіньової економіки, які будують свій бізнес на незаконно­му відшкодуванні ПДВ. З цією метою вони створюють заплутані схеми для штучного завищення цін реалізації і незаконного формування податкового кредиту, а також здійснен­ня подвійного експорту.

Податок на додану вартість, вже давно багатьма експертами називається одним із самих кримінальних податків, тому що процедура його відшкодування породила масу корупційних схем.

  • Тому задля зменшення проявів незаконного відшкодування податку на додану вартість ми пропонуємо запровадити ряд наступних заходів:

  • унеможливлення реєстрації фіктивних підприємств;

  • запровадження особливого контролю новостворених підприємств у початковий період (до одного року) їх діяльності;

  • посилення контролю за надходженням та відшкодуванням ПДВ у режимі реального часу;

  • запровадження ефективної співпраці з митною службою, а саме посилення митного контролю зовнішньоекономічних операцій, що в свою чергу розширить можливості викриття та припинення застосування фіктивних схем відшкодування ПДВ.

  • Європейські фахівці сходяться на думці, що оцінити прямі та опосередковані втрати від існування таких злочинних схем досить важко, але навіть приблизні розрахунки свідчать, що ці втрати є дуже відчутними і становлять «єдину і найбільшу загрозу для існування ПДВ у цих країнах». Лише у Великобританії, яка є однією із найактивніших держав у боротьбі з порушеннями у системі ПДВ, річний обсяг бюджетних втрат через «карусельні» схеми за деякими оцінками сягає 1,73 мільярда фунтів.

Згідно з інформацією Єврокомісії, деякі із країн-членів ЄС оцінюють втрати від махінацій з ПДВ у 10 відсотків від загального обсягу надходжень від цього податку. Вивчення проблеми шахрайства в сфері відшкодування експортного ПДВ та варіантів її розв’язання сьогодні ведеться як на рівні Євросоюзу, так і в межах податкової політики окремих його членів.

  • Щодо запобігання сплати ПДВ та уникнення фіктивного відшкодування ПДВ, то визначення ризикових платників податків під час проведення процедури їх реєстрації платниками ПДВ, як один із можливих способів боротьби з цією проблемою, є нормою для багатьох країн Європи.

Наприклад, податківці Ірландії вибірково відвідують взятих на облік платників податків, результати відвідування порівнюють з реєстраційними даними та іншою інформацією, а податківці Великої Британії та Литви мають повноваження отримувати додаткову інформацію від платника, якщо заява на реєстрацію платником ПДВ містить сумнівні дані. У Швеції - використовують інформацію, отриману від третіх осіб.

 Наступним принціпом, який апріорі повинен ефективно діяти в Україніце:

 Простота, помірність та передбачуваність податків

 

складність від ухилення сплати податків.

  • Податковим Кодексом України встановлено 23 податки та збори  (18 загальнодержавних та 5 місцевих). Кількість форм податкової звітності значно перевищує загальну кількість податків та зборів, тому що в Україні застосовується практика, коли для адміністрування одного податку затверджується декілька форм податкової звітності та додатків до них. Так, наприклад, по податку на прибуток підприємств затверджено 12 форм податкової звітності та 56 додатків до них, а по податку на додану вартість11 форм податкової звітності та 22 додатки.

Форми податкової звітності громіздкі та потребують уніфікації показників та обов’язкових реквізитів, що в них містяться.

Більшість форм не мають інструкцій по їх заповненню. Кількість звітних періодів в Україні досить велика, що призводить до збільшення часу, який платник витрачає на справляння податків. За даними досліджень, кількість платежів, які протягом року сплачує середньостатистичне українське підприємство, сягає 135.

При цьому за часом, який підприємства та підприємці в середньому витрачають на заповнення звітності й сплату податків, Україна опинилася на 174 місці зі 183 можливих – 657 годин за рік

  • Ми пропонуємо спрощення податкової системи, скорочення кількості загальнодержавних податківдо 7, повне запровадження електронної форми звітності та прозорої системи сплати податківЄдиного рахунку.

  • В багатьох країнах Євросоюзу за одним податком існує тільки одна форма податкової звітності. Форми податкової звітності прості та зрозумілі. Інструкції по заповненню форм виписані таким чином, щоб не було можливості їх різного трактування. Наприклад, у Нідерландах та Бельгії декларація з ПДВ складається з 1 сторінки.

  • Тенденція до подання податкових декларацій в електронному вигляді спостерігається майже у всіх Європейських країнах. Наприклад, у Словенії систему електронної податкової звітності використовують для заповнення заявок на відшкодування ПДВ під час обміну товарами серед країн Європейського Союзу.

Подання звітності у Франції відбувається через Інтернет, де можна порахувати свої податки, вибираючи потрібне поле, заповнюючи обов'язкові рядки, відповідаючи на запитання. Причому, зробити калькуляцію можна як на поточний період, так і підрахувати свої податки на майбутнє.

  • У таких Європейських країнах як Швеція, Данія, Велика Британія застосовується найбільш ефективна, прозора та проста системи сплати податківЄдиний рахунок. Ця система дозволяє платнику податків одним платіжним дорученням сплатити грошові зобовязання по всім податкам та зборам, обовязковим йому до сплати, та стовідсотково запобігає помилкам при перерахуванні коштів. При цьому податкова служба має реальну картину про стан розрахунків платників податків з бюджетами, а саме - ситуація, коли у одного платника податків одночасно по одному податку обліковується переплата, а по іншому податковий борг, - є неможливою.

Платники податків зазначених країн вважають запровадження Єдиного рахунку для сплати податків найважливішим досягненням податкової служби, яке значно покращило взаємовідносини з податковою службою, скоротило бюрократичні процедури та витрати, пов’язані зі сплатою податків. За останні роки багато країн у Європі почали застосовувати подібну систему податкових платежів, зокрема, за останні роки Єдиний рахунок для сплати податків запроваджено у Бельгії.

 

  • Далеко не останнє місце серед тих податків, які потребують суттєвого реформування посідає:

 

Податок на прибуток підприємств.

Він потребує найглибшого реформування.

  • Диспропорції в податковій системі України мають довгу історію. По суті, вона ніколи не виконувала функції інвестиційного стимулювання, а радше слугувала механізмом для створення розгалуженої тіньової економіки, непрозорих правил гри, надмірного податкового тиску для більшості і незрозумілих преференцій для меншості.

  • Однією із головних ознак недосконалого оподаткування є надто велика частка податку на прибуток підприємств у структурі ВВП та Зведеного бюджету країни. Як свідчить статистика останнього десятиліття, його загальні обсяги, акумульовані в бюджет України, фактично дорівнюють податку з доходів фізичних осіб. А після введення пропорційного оподаткування доходів з 2004 р. податок на прибуток юридичних осіб навіть кілька років перевищував податок на доходи громадян.

  • Проблемою української податкової системи є не тільки диспропорції у структурі податкових коштів, акумульованих в бюджет. Ще більш негативний вплив на розвиток економіки справляє незрозуміла і закулісна практика з надання податкових пільг окремим підприємствам. Як свідчать цифри, політика влади мало пов’язана зі стимулюванням інвестиційно-інноваційної моделі розвитку. Лідером в отриманні пільг при сплаті податку на прибуток упродовж останніх років стала сфера фінансової діяльності. У ній питома вага пільг взагалі перевищувала загальну суму сплаченого податку. Готелі і ресторани також отримували серйозні пільгові преференції, а виробництво машин і устаткування разом з транспортом і зв’язком опинились в категорії аутсайдерів. Тобто основний акцент при наданні пільг було зроблено на сферу споживання. При чому, велику частку з них (67%) становили пільги неприбутковим підприємствам та банківським установам.

Світовий досвід свідчить, що податок на прибуток можна використати як потужний механізм для інвестиційної діяльності та прискорення економічного розвитку.

  • Ми рахуємо, що значно доцільніше було б використати для економічного зростання політику цільового стимулювання економіки з допомогою податків. До них належать:

  • прискорена амортизація;

  • відрахування з прибутку, що оподатковується;

  • витрати на інвестиції (що пріоритетніші проекти для розвитку економіки, то вищий відсоток відрахувань);

  • надання податкового інвестиційного кредиту;

  • відрахування з оподатковуваного прибутку всіх витрат, спрямованих на науково-дослідницьку діяльність;

  • цільові податкові пільги для підприємств, які здійснюють діяльність у депресивних районах та інші.

Унікальність таких методів полягає у тому, що держава свідомо надає підприємцю додаткові кошти з отриманого ж ним прибутку, якщо зекономлені на оподаткуванні ресурси підуть у сферу інвестиційної діяльності. Таке опосередковане фінансування з державного бюджету для бізнесу більш вигідне, ніж залучені під аналогічні цілі дорогі кредитні кошти. При використанні активних методів податкового стимулювання працює правило: держава надає пільги підприємствам тільки після здійснення ними інвестиційної діяльності. Немає факту інвестицій – немає і податкових пільг. Якщо ж бізнес воліє витрачати отриманий прибуток не на інвестиційні цілі, то з нього прийдеться сплачувати податок у повному обсязі.

  • Як доказ успішності такої моделі можна навести податкову практику США. Там за останні півстоліття спостерігалось випереджальне зростання обсягів амортизаційних відрахувань. За 1950 – 2003 рр. вони зросли у 90,2 рази, а податок на прибуток – лише в 13,1 рази. У 2003 р. амортизаційні відрахування становили 1135,9 млрд. дол., що на 114,8 млрд. дол. перевищувало загальну суму оподатковуваного прибутку підприємств і аж на 901 млрд. дол. – суму сплаченого податку на прибуток.

  • Використання чинника прискореної амортизації як основи для економічного стимулювання пояснюється його внутрішніми властивостями. По суті, прискорена амортизація є субсидією на інвестиційну діяльність за рахунок державного бюджету. Амортизаційні відрахування за своєю природою є найстабільнішим джерелом коштів для підприємства, які не залежать від зміни зовнішньої ситуації. Крім того, вони є власними коштами бізнесмена, що дозволяє йому не залучати позики у вигляді недешевих кредитів для інвестування.

  • Контроль державних органів за цільовим призначенням амортизаційного фонду і штрафи у вигляді додаткового податкового навантаження є найкращою запорукою для того, щоб витрачати його на модернізацію і розширення виробництва. Прискорена амортизація дозволяє отримати гроші вже сьогодні, тобто у перші роки після введення основних фондів, і спрямувати їх на подальший розвиток.

На основі цього можна стверджувати, що саме по собі зменшення ставки податку на прибуток та сумнівна практика пільг, які мають місце в Україні, не є гарантіями економічного зростання. Для реального стимулювання інвестиційного клімату потрібно провести значно глибші реформи та використати напрацьований світовий досвід.

В податковій реформі не потрібно йти шляхом збільшення кількості податків чи податкових ставок, як відомо, існує певна межа, за якої підвищення ставок і кількості податків матимуть зворотний ефектзменшення надходжень до державної скарбниці.

Як сказав міністр фінансів Великобританії в уряді Маргарет Тетчер (1983-1989 рр.) Лорд Найджел Лоусон, Україні потрібно максимально спростити податкову систему, це зробить привабливішою її для інвесторів, адже вони стурбовані ситуацією в Україні не через фінансово-економічну кризу, а через невпевненість у податковій системі.

Підсумовуючи сказане, можна зробити висновок про те, що основними напрямами вдосконалення чинної системи оподаткування повинні бути: помірне зниження і рівномірність розподілу податкового навантаження між платниками залежно від виду діяльності; посилення ефективності податкового контролю за рівнем витрат виробництва; створення умов для активізації інвестиційних та інноваційних процесів у пріоритетних галузях економіки; забезпечення контролю за формуванням та використанням фінансових ресурсів, мобілізованих внаслідок застосування податкових пільг; мінімізація витрат на податкове адміністрування; а також оптимізація ставок різних податків та їхнє узгодження з європейськими стандартами.

Отже, головним завданням податкової політики національної економіки можна визначити реалізацію на практиці іноземного досвіду, що сприятиме якнайшвидшому переходу до нової системи оподаткування. Вона повинна бути сталою та дієвою, ґрунтуватися на всебічному поєднані найкращих передових методів і запозичених позитивних елементів податкових систем іноземних країн, що дасть імпульс для зміцнення соціального складника системи оподаткування в Україні.

Кандидат юридичних наук Наталія Агафонова 

Спеціально для газети Правовий тижден

Регіональні організації

Події та анонси

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
29 30 31 1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31 1
Новини