Голодомор як боротьба з демократичністю українців (День)

23.11.2012 10:48

Кримінальну справу про Голодомор в Україні було порушено 22 травня 2009 року. Служба безпеки України висунула звинувачення за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 442 Кримінального кодексу України за фактом здійснення посадовими особами геноциду в Україні у 1932—1933 роках, від якого загинули мільйони громадян. 13 січня 2010 року Апеляційний суд Києва підтвердив висновки слідчих СБУ про організацію вчинення в 1932—1933 роках на території УСРР керівництвом більшовицького тоталітарного режиму — Сталіним, Молотовим, Кагановичем, Постишевим, Косіором, Чубаром та Хатаєвичем — геноциду української національної групи, тобто штучного створення життєвих умов, розрахованих на її часткове фізичне знищення, та закрив кримінальну справу на підставі пункту 8 частини 1 статті 6 Кримінально-процесуального кодексу України у зв’язку з їхньою смертю. Про подробиці кримінальної справи говоримо з тодішнім керівником Служби безпеки України Валентином НАЛИВАЙЧЕНКОМ.

- Валентине Олександровичу, в яких умовах порушувалася кримінальна справа? Яким був спротив? Хто чинив?

Спочатку ми разом з командою, яка тоді працювала у Службі безпеки, розсекретили усі без винятку документи, які стосувалися штучного голоду на території України у 32-33 роках. Після розсекречення провели наукові і медичні експертизи. Вийшли на рішення провести розслідування злочину геноциду на підставі документів і свідчень людей, які пережили Голодомор 32-33 років.

Кримінальна справа була порушена і розслідувана відповідно до діючого на той час Кримінально-процесуального кодексу. Крім того, тоді вже діяв Закон про визнання Голодомору геноцидом, а також існував відповідний юридичний висновок Міністерства юстиції.

У кримінальній справі працювали понад 100 слідчих по всій Україні. І суд, який відбувся у січні 2010 року, визначив винних у організації Голодомору-Геноциду та викрив механізми вчинення злочину - із застосуванням збройних сил, оточенням мирних населених пунктів, позбавленням можливостей спілкування, ненаданням допомоги. Все це робилося більшовиками для  штучного знищення голодом мирного населення.

Ми чітко довели, що цей злочин був організований і вчинений, щоб придушити український визвольний рух, адже саме на теренах Харківської, Донецької, інших областей вибухали у попередні роки робітничі повстання – наприклад, Павлоградське. То були повстання проти насильницької, людиноненависницької, по суті окупаційної влади.

- Голова комітету Держдуми з міжнародних справ Костянтин Косачов тоді сказав: «На моє глибоке переконання, це рішення українського суду є частиною виборчої кампанії президента Ющенка і його запеклої спроби зберегтися при владі через реалізацію «операції Голодомор». Як прокоментуєте? Чому справа була порушена за півроку до президентських виборів?

Не коментую нігілістичні і неправові висловлювання політиків інших держав. Люди, які не є професіоналами і не громадянами України, не мають права ставити під сумнів рішення чесних українських суддів. Я поважаю дії російської сторони щодо вшанування пам’яті про жертв ГУЛАГу, появу семитомного видання про всіх замордованих у ГУЛАгу людей. Це крок, який повертає правду.

Переконаний, керівництву Росії варто було б знайти в собі мужність і засудити сталінізм та  його людиноненависницькі методи. Засудити Голодомор, Катинь - всі ті злочини проти людства, коли більшовицька влада знищувала інші народи. Більше того, вважаю, що для завершення справи потрібно здійснити розслідування і на території Російської Федерації - на Північному Кавказі і Середньому Поволжі, де також у 32-33 роках були оточені мирні населені пункти і люди гинули від штучного голоду. Якого у сусідніх областях, де компактно не проживали українці, не було. Це було б додатковим сильним кроком у поверненні правди. Важливим є також оприлюднення і відкриття доступу всім до засекреченої інформації в архівах колишнього СРСР, які знаходяться в Російській Федерації. Але для цього, повторюся - потрібна мужність.

Головне – щоб була відкрита правда і викриті механізми злочину. Ми ж не просто засудили організаторів Геноциду - нарешті в Україні судом засуджені методи, коли влада знищує власне мирне населення.

- Розкритикував тоді навіть Кравчук. Як ви думаєте, чому?

Можна скільки завгодно критикувати, коли не знаєш правди. Тут треба віддати належне величезній роботі, яку до нас здійснили і правозахисні організації,  і Асоціація дослідників Голодомору, і колектив газети «День», які роками публікували твори Джеймса Мейса, свідчення очевидців. Саме це підґрунтя спонукало нас до правових і рішучих дій. І саме правда була основною рушійною силою в розслідуванні Голодомору-Геноциду. 

Потрібно раз і назавжди заборонити політикам і політиканам витягувати один чи інший аспект – брехливий чи не дуже – і спекулювати на напівправді. Бо це спекуляції на крові невинних людей та виправдання злочинів проти людства. Забезпечуємо повний доступ до всіх архівів – а далі справа за істориками та експертами.

- Чи вивчався якийсь досвід? Які були труднощі під час розслідування цієї справи?

Безумовно, маючи міжнародну освіту, я скористався досвідом інших країн, де були міжнародні трибунали і розслідування злочинів Геноциду, зокрема Руанди. Але в Україні було застосоване національне законодавство і положення Конвенції ООН про незастосування строків давності до злочину геноциду.

- Ми знаємо, що всупереч закону про Голодомор, рішенню суду, керівництво держави, не говорячи про інших, не дотримуються позиції, що це був геноцид. Чому, як думаєте?

В Україні протягом останніх років спостерігається цинічне шарахання навколо теми Голодомору.

За часів попереднього Президента на паркетних заходах - величезна кількість бюрократів у дорогих костюмах, з напруженими обличчями. І ці обличчя були напружені не від співчуття, а від корупції. Вони надривно виголошували спічі про Голодомор, штовхалися, хто стане ближче до Президента і більший горщик з колосками принесе. Я не бачив і не бачу в цьому нічого доброго.

Зараз шарахнулися в інший бік – нинішня влада, не прочитавши жодного розсекреченого документа, робить вигляд, що Голодомору-Геноциду взагалі не було,

Одні створили тотем і штовхалися навколо нього. Інші, розуміючи, що цей тотем не продаси і нічого на ньому не заробиш – взагалі до нього не ходять. Але при цьому обидві влади здійснювали на цьому політичні спекуляції. Це не по-людськи і так бути не повинно. 

Правильний підхід – це відкрити правду. Надати незалежним, молодим і сучасним історикам простір для досліджень, а людям – можливість спокійно робити оцінки цієї трагедії, дізнатися правду про дідів і батьків та гідно вшанувати пам'ять загиблих.

Показуха навколо таких трагічних сторінок не є доброю. Це не має нічого спільного зі справжньою оцінкою і розумінням наслідків Голодомору – і на людському рівні, і якщо говорити про перспективу суспільства в цілому.

Якщо поглянути ширше, розслідування злочину Голодомору-Геноциду дає відповідь на питання, чому українці прагнуть демократичної влади. Європейські демократичні цінності нашим народом вистраждані і їм нема альтернативи. Ми на генетичному рівні не сприймаємо авторитаризм. Цілі покоління українців боролися і віддавали свої життя проти авторитарних методів: проти того, щоб у них відбирали землю, змушували жити бідно, - навіть попри розстріли і вбивство голодом. Сучасні відповідальні політики мають знати цю сторінку історії, щоб розуміти, хто ми, українці, і чому для нас такий важливий цивілізаційний європейський вибір, - де влада не має повноважень і права зі зброєю в руках знищувати власне мирне населення.

 

Регіональні організації

Події та анонси

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
25 26 27 28 29 30 1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 31 1 2 3 4 5
Новини