Віктор Пинзеник: Якщо далі стримувати курс, країну чекає шокова девальвація

03.12.2012 10:03

Парламентські вибори 2012 року «добили» і без того кризову економічну ситуацію в країні. Тільки у жовтні золотовалютні резерви Національного зменшилися на 8,4%. Поточний бюджет давно вже не відповідає закладеним в нього плановим цифрам. Влада тим часом вигадує неймовірні рецепти порятунку ситуації. Поки зовнішні позичальники співпрацювати з Києвом відмовляються, у якості головного спонсора виступає народ. Скарги на те, що славнозвісне «покращення» вже давно стало сумним жартом, уряд парирує порадами згадати «гірші» часи 90-х років і не нагнітати паніку.

Екс-міністр фінансів, обраний депутат VII скликання від партії «Удар» Віктор Пинзеник підтверджує, що ситуація рухається в бік погіршення. Відомий економіст і урядовець зі стажем впевнений, що влада «малюватиме» райдужні цифри і далі, а політика Національного банку несе загрози для безпеки країни. Про це, а також про кроки, які наближують Україну до Греції, про можливість шокової девальвації гривні та про плани своєї політичної сили Пинзеник розповів в інтерв’ю «Главкому».

 

«Обслуговувати борги стає все важче»

27 листопада – на з’їзді Федерації роботодавців України, прем’єр-міністр Микола Азаров, оцінюючи нинішню економічну ситуацію, запропонував всім незадоволеним згадати 90-ті роки – коли стояли три чверті підприємств, коли розраховувались «навозом и гробами». Він згадав, що в 1994 році в країні діяв «чорнобильський податок» у 28%, що податок на прибуток дорівнював 35%, а ПДВ – 28%. Тобто Азаров упевнений, що нинішня ситуація розвивається це економічний рай. Чи доцільні такі порівняння?

Коли я вчився у школі, читав, що були часи, коли люди міняли сокиру на теля. Потім на сіль міняли. Може про це поговоримо? (сміється). Треба дивитись на нинішню ситуацію, на нинішній характер проблем.

 

Ситуація дійсно критична? Навіть деякі урядовці дозволяють собі говорити про велику халепу. Віце-прем’єр Сергій Тігіпко на тому ж з’їзді, правда, після того як захід вже покинув Азаров, зазначив, що «на дворі дуже тяжка економічна ситуація, яка в найближчій перспективі буде тільки погіршуватись». А роботодавці серед причин, які до цього призводять, називали той факт, що держава вимиває з бізнесу обігові кошти, і пропонували хоча б випустити ПДВ-облігації. На вашу думку, це сприятиме розвитку економічної ситуації в державі?

Ви можете в будь-який момент конвертувати свої гроші в щось вам потрібне. Але якщо я дам вам папірець замість грошей? Чи зможете ви його легко конвертувати так, щоб купити поїсти чи заплатити за квартиру? Коли згадується про вимивання обігових коштів, очевидно, йдеться про неповернення ПДВ. Воно виникає у випадку, наприклад, коли товар експортується. Тоді немає за означенням природою такого податку.

Проблема є. Реальних масштабів її ми не знаємо, бо відповідні дані стали під грифом top secret для громадськості. Пропозиція відшкодувати ПДВ борговими інструментами уряду означає, що підприємства замість грошей отримають документ, папірець. З іншого боку, на відповідну суму збільшиться державний борг України, який і так стрімко зростає.

Як далеко Україна вже зайшла у проблемі обслуговування боргів?

Борги поки що обслуговуються. Бо навіть одна невиплачена гривня зобов’язань уряду викликала б явище, що називається дефолт. Але обслуговувати борги стає все важче. Дуже часто запозичення, які уряд робить на внутрішньому ринку, закінчуються нічим. Уряд пропонує купити облігації, а їх ніхто не купує. Або якщо подивитись на те, що відбувається з деякими позиками, то можна побачити, що де-факто йде купівля Національним банком. Наприклад, через день-два куплені якимось банком ОВДП опиняються у портфелі Національного банку України. Не краща ситуація із зовнішніми запозиченнями.

Країна стрімко наростила борг. На початок 2008 року борг України був 89 мільярдів гривень. На сьогоднішній день борг складає 493 мільярди гривень. За десять місяців витрачено 19,5 мільярдів гривень тільки на виплату відсотків по боргах. У 2008 році – 3,8 мільярда. Сума зросла за неповний рік більше ніж у п’ять разів. Якби ми не мали такого боргу, ці майже 16 мільярдів, були б додатковим ресурсом для фінансування багатьох гарячих проблем українського суспільства.

Чи можливо для України борг не просто обслуговувати, а поступово зменшувати?

Зрозуміла причина боргу. Дефіцит бюджету є причиною того, що країна нарощує борг. І ніяка алхімія, пошук якогось дива тут не допоможе. Потрібно витрачати кошти в межах доходів. Для того, щоб зменшити борг, треба мати профіцит бюджету: отримувати більше, ніж витрачати. Тоді частина доходів буде іти на зменшення боргу. Проблема дефіциту бюджету є фундаментальною, несе надзвичайно серйозні ризики для країни і потребує негайного реагування.

«Бюджет цього року за доходами провалено»

На початку місяця, оцінюючи бюджет 2012 року, ви говорили, що він не виконується на 35 мільярдів гривень…

Зараз я вже мушу уточнити: бюджет не виконується не на 35, а на 40 мільярдів гривень, бо ситуація погіршується. Ті оцінки дефіциту бюджету, які я давав (4% ВВП), сьогодні вже теж занадто оптимістичні. Зараз я оцінюю дефіцит бюджету в 5% ВВП.

Єдине, він може проявитися і в нових формах. Цього року дефіцит бюджету доповниться такою новою формою, як невиконання бюджетом своїх зобов’язань. Наприклад, ви не проплатили по зобов’язанню, але ж зобов’язання лишились – хтось збудував на замовлення певного бюджету вам школу. Насправді, це дефіцит. Тільки він не буде показаний, бо не проведений, як видатки. Тому я допускаю, що дефіцит може бути формалізований в інших явищах, і допускаю, що певну його частину ми не побачимо.

Ускладнюють ситуацію і державні гарантії. У бюджеті рекордна цифра гарантій – 79 мільярдів гривень. Не знаю, на яку суму їх фактично було видано, але реалізовану цифру теж треба буде у більшості випадків додавати до дефіциту. Бо ці гарантовані зобов’язання у кінцевому рахунку ляжуть на бюджет.

Від бюджету 2012 року всі очікували, що він буде бюджетом реформ. Врешті, бюджет-2012 виявився провальним?

Та у ньому не було ніяких реформ із самого початку. Реформи – це зміни, зміни в системі, зміна правил. Те, що є зараз - не платять, не можуть запозичити грошей, не виконують зобов’язань, не повертають ПДВ – хіба це та зміна правил, яку з нетерпінням чекали?

Бюджет цього року був нереальний. Від того, що його «домалювали» чи «дофарбували» він не став кращим. У кінці року «дофарбовувати» стає неможливо. Реальна ситуація проявляється у всій своїй недобрій «красі». Бюджет цього року за доходами провалено, а масштаби його дефіциту будуть близькі до показників 2009 та 2010 років. Дуже погані показники, щоб на них коли-небудь рівнялися.

Тобто ситуація зараз нагадує кризу 2008-2009 років?

Не знаю, чи є сенс порівнювати. Проблеми від цього вирішувати легше не стане. І про них та про рішення треба говорити. У 2008 році вже повним ходом розгорталася і поглиблювалася криза у світі. На щастя, зараз такого процесу не відбувається.

Наша економіка зараз падає, як і в 2008 році. Темпи, звісно, менші. Але ми вже маємо спад по третьому кварталу -1,3, і в четвертому кварталі очікується спад. Добре, якщо мінусові значення «не з’їдять» позитивні прирости першого і другого кварталів.

З’явилася нова проблема, якої країна раніше не мала. В 2008 році ми мали зразкові показники дефіциту бюджету і боргу. Мало хто міг похвалитись боргом у 12% ВВП. Україна тривалий час тримала невеликий дефіцит бюджету, навіть у кризовому 2008 році. Сьогодні – ситуація інша. Сьогодні країна буде мати 5% дефіциту. І плюс борг – 500 мільярдів гривень, який дуже важко обслуговувати. Із 2009 року Україна потрапила в десятку країн, які мають найсерйозніші боргові проблеми. В цій десятці є незмінний лідер – Греція… Але в цій десятці незмінно і ми.

І як далеко Україні до Греції?

Дуже не хотілося б, щоб предметом для порівняння були ситуації, гірші за нашу. Але ми недалеко від них. Не радує, коли ми посуваємося із п’ятого місця на сьоме. Для початку треба вийти із «чорної десятки».

Але повернемося до наших нинішніх проблем. Ми маємо проблему серйозного тиску на гривню, і водночас бачимо відсутність професійної реакції на цю проблему. В останні пів року зроблено серйозний крен у бік погіршення ситуації в країні.

Все, що робить останнім часом Національний банк, - це «полювання на відьом», боротьба з наслідками. А це проблеми не вирішує, а заганяє їх у глухий кут. Я з подивом почув днями, що загрозу для країни несе долар, який є в руках населення! Ні! Дії Національного банку в цій площині створюють загрозу безпеці країни!

«Нацбанк фактично змусить експортерів приховувати валютну виручку»

Оцініть спробу ввести екзотичний 15-відсотковий податок на операції з продажу валюти? Голова Нацбанку Сергій Арбузов запевняє, що так банк турбується про інтереси українців…

Не можу оцінити таку ініціативу, бо не можу підібрати адекватних слів. Всі слова, які я хочу сказати з цього приводу, - дуже погані. А я хочу сказати ще гірші! Додам лише – врятуй нас, Боже, від такої турботи про наші інтереси.

Ну от, за словами голови Нацбанку, це начебто дозволить активно боротися із спекуляціями на валютному ринку. Дозволить? Чи навпаки?

Я в шоці вже від того, що цей «геніальний винахід» є предметом обговорення на рівні серйозних державних питань. Ідея 15-відсоткового податку на продаж валюти аналогічна ідеї податку на подих повітря. Якщо ви візьмете податок із кожного подиху людини, у вас не буде ніяких проблем, тому що не буде з кого брати податок – всі перестануть дихати.

Сергій Арбузов допускає дострокове скасування вимоги про обов’язок продажу юридичними особами – резидентами 50% експортної валютної виручки. Введення цієї вимоги, за його словами, було пов’язане з тим, що українські компанії-експортери накопичили на своїх рахунках обсяг валюти, який вдвічі перевищує розрахункову величину платіжного балансу. А рішення про можливе скасування – з тим, що ситуація нормалізується. Ситуація, дійсно, нормалізується?

Норма про обов’язок продажу 50% валютної виручки вже колись існувала в Україні. Але її введення в умовах девальваційних очікувань не є правильною. Реакція на таку норму буде зворотною. Валюту почнуть приховувати.

Щодо нормалізації ситуації. Мені важко зрозуміти, в чому її бачать. Давайте повернемось до проблеми курсу. Експорт буде менший за імпорт на 17 мільярдів доларів по товарній частині цього року. Це моя приблизна оцінка по тих даних, що ми вже маємо: 11,5 мільярдів за дев’ять місяців уже є. Це перша частина дисбалансу. Друга частина - борг, який треба платити протягом дванадцяти місяців, - 60 мільярдів доларів! Звідки взяти долари? В резерві є 23,6 мільярди доларів на сьогоднішній день. Два мільярди втратили з початку цього місяця. Як може в такій ситуації курс триматись за рахунок того, пощастить чи не пощастить позичити гроші?

Від того, що ввели обов’язковий продаж валютної виручки, експорт зріс? Борги зникли? Чи усунуті причини того дисбалансу? Ні. Більше того, така дія Нацбанку фактично змусить експортерів приховувати валютну виручку. Таке рішення створить не тільки додаткові валютні проблеми. Воно збільшить ще й бюджетні (від приховування частини валютної виручки).

27 листопада вступило в дію ще одне цікаве рішення, і я вже чув про його «жертви». Воно було дуже тихо прийнято. Тепер усі перекази в Україну на суму понад 150 тисяч гривень в еквіваленті підлягають обов’язковому продажу. Не треба бути економістом, щоб зрозуміти, якою буде поведінка людей! Вони просто не будуть легально переказувати гроші. Від таких і подібних дій стабілізується обмінний курс? Нонсенс!

Це якось нагадує продовження ініціативи із введенням обов’язку пред’являти паспорт при обміні валюти. Коли в перші дні після нововведення «чорні» операції проводилися прямо біля обмінників…

Коли ввели паспорти при обміні валюти, я почув коментар, що різко впав попит на валюту! Але давайте порівняємо і пропозицію. Продаж валюти впав чи не змінився? Теж упав. А от «дірка» як була, так і лишилась. Дисбаланс між продажем-купівлею залишився. Тільки значна частина обороту перейшла у тінь.

Виходить, що політика Нацбанку може веде до серйозних потрясінь в майбутньому?

Політика Національного банку поглиблює проблеми. Резервів ще у серпні минулого року було 38,5 мільярдів. На сьогоднішній день – трохи більше 23-х. 15 мільярдів зникли! Ще рік такої політики - і резервів взагалі не буде!

Валютні резерви й надалі скорочуватимуться, якщо не зробити певних професійних дій. Перше – це обмінний курс. Нацбанк має дати курсу коливатися. Якби це було зроблено, курс би давно реагував на ситуацію і виправляв би її. Але якщо і далі штучно стримувати курс, країну чекає шокова девальвація

А Сергій Арбузов якраз похвалився тим, що курс дещо зміцнився…

На мій погляд, Україна зараз уже взагалі не має курсу. Дії, які вживаються, призводять до його серйозного спотворення. В результаті економіка і люди не мають такого необхідного для їх правильної поведінки та діяльності якоря.

«Податковий кодекс неможливо виправити»

Якими є ваші прогнози щодо співпраці з МВФ. В грудні закінчується строк дії угоди. Як мають розвиватись стосунки далі? Чи можливе відновлення?

Відновлення можливе. І більш того, дуже потрібно країні. Особливо з огляду на цифри, що відображають борги, і цифри, що відображають резерви. Щоб не з’їсти ті 23 мільярди доларів резервів, Україна кожного року має позичати 60 мільярдів доларів. Чи легко позичити таку суму? Дуже нелегко. Співвідношення резервів і короткого боргу – вже дуже поганий показник для нас, що сигналізує про серйозні ризики для запозичень.

Тому Валютний фонд для нас важливий. По-перше, через самі гроші - дешеві гроші. По-друге, тому що це певний сигнал для поведінки інших кредиторів. Із тими дисбалансами, які має країна, такі сигнали є дуже важливими.

Якщо перейти від економіки до політики. Ви вже вкотре заходите до Верховної Ради – тепер у складі партії «Удар». Вже маєте законопроекти, які будете пропонувати до розгляду в першу чергу?

Фундаментально важливий документ - це бюджет 2013 року. Але його розробляє Мінфін, бо є певні технічні інструменти, якими володіє тільки це Міністерство.

До речі, Володимир Литвин сказав, що бюджет-2013 вже ухвалить нова Верховна Рада.

До виборів бюджет не можна було вносити до парламенту. Пригадайте той дух популістської істерії, що тривав до 28 жовтня. Ще рік – і всі ми будемо жити при комунізмі! Від стабільності до добробуту, чи навпаки (вже не пам’ятаю) - ці гасла щоденно лунали від влади. Зараз, щоправда, затихло трохи, бо, виявляється, проблеми є.

Чи потрібно було вже після виборів подати проект бюджету? Потрібно. І це вже, очевидно, питання не до парламенту, а до уряду. Я бачив деякі «накидки» першого варіанту. Цифри доходів нереальні, їх країна не отримає, вони «намальовані». Дуже хочу сподіватися, що до парламенту дійде документ, який відбиватиме реалії української економіки. Країна мусить наступного року мати реалістичний бюджет. Без дефіциту, а ще краще – з невеличким профіцитом.

З огляду на всі проблеми це можливо?

Ми вже були в подібних, можливо, і в значно гірших ситуаціях. Пригадаймо, у 2000-му році, коли країна була напередодні дефолту і навіть пережила технічний дефолт, був прийнятий профіцитний бюджет. Друга проблема, яку передусім має вирішити влада: країна має закрити податкові дірки, так звані офшори, не тільки зовнішні, але й внутрішні.

Треба вести мову про прийняття нового Податкового кодексу. Старий Податковий кодекс неможливо виправити. У документі має бути ідея, концепція, задум. А не просто документ з іншою назвою. Від того, що зміниться назва, не зміниться нічого.

Наша політична сила також прагне провести рішення по відкритих тендерах, не тільки закупівлі, але й доступу до окремих сегментів ринку, єдиний пенсійний закон, що передбачає єдині правила для пенсійного забезпечення всіх категорій громадян – це конституційна норма, яка в нас, на жаль, ніколи не виконувалась.

«Команда «Удару» поповниться новими прізвищами»

Але самостійно «Удару» навряд чи щось вдасться зробити. Ви вже заручились підтримкою представників інших опозиційних сил? Як, взагалі, сприймаєте ідею коаліції «Батьківщини», «Свободи» та «Удару»? Вірите в її реальність?

Сподіваюся, що більшість опозиційних сил нас підтримує в цих питаннях. Коли ми говоримо про будь-яке об’єднання, то зажди маємо пам’ятати про його мету. Для об’єднання мають бути спільні цілі, певні спільні ідеї, цінності, філософія дій, на чому наполягає наша політична сила. Ми мусимо з цих питань домовитись. Якщо нас об’єднали ідеї, легко формувати коаліцію, бо ми знатимемо, що при голосуванні ми завжди будемо єдиною командою. І таке об’єднання завжди буде єдиною, міцною, монолітною силою.

Ми зараз координуємо свої дії в багатьох аспектах. Для спільних дій партія «Удар» направила свої пропозиції нашим колегам. Якщо спільні дії будуть узгоджені, це може стати хорошою основою єднання.

А наскільки важливі для єднання рівні права учасників коаліції? Адже вже зараз складається враження, що «Батьківщина» трошки перетягує ковдру на себе. Дехто вже зараз говорить, що в 2015 році єдиним кандидатом в президенти має стати Арсеній Яценюк, а амбіції Віталія Кличка можуть зачекати.

Ніхто не сприймає і не сприйме диктату з боку будь-якої політичної сили. Не може бути такого, що чоловік спіймав жінку на дорозі і каже: «Я буду твоїм чоловіком». Так шлюб не будується. Мабуть, треба запитати, чи хоче жінка цього. Шлюб має бути побудований на взаєморозумінні, повазі, любові. Може в політиці про любов не треба говорити, але повага, розуміння один одного, готовність вислухати позиції один одного, зрозуміти їх - необхідні речі. Дуже сподіваюся, що ніхто вже зараз не буде втягувати країну в чергову виборчу кампанію – президентську.

Віталій Кличко виключив розвиток будь-яких стосунків з Партією регіонів. Але Партія регіонів досі не виключає співробітництва з «Ударом»… Що скажете про таку співпрацю?

Я можу тільки повторити слова Кличка. Те, що треба робити в країні, дисонує з тим, що робить сьогодні влада. Як можна в таких умовах говорити про співпрацю? Я що можу прийти до парламенту, змінити позицію і голосувати за «податок на подих повітря»? Як можуть бути основою співпраці дії, які абсолютно не відповідають реальній ситуації? Чи як я можу голосувати за ідею створення земельного банку?

Як, взагалі, на цих парламентських виборах ви опинились в команді Кличка? І чи були пропозиції від інших політичних сил?

Я не збирався йти до парламенту. Але в останній момент погодився на пропозицію Віталія.

Погодились, бо вже були з ним в одному списку в блоці ПРП-Пора?

У нас є досвід спільної політичної діяльності, ми проводили з ним спільну політичну кампанію. А знав Віталія Кличка ще раніше, погляди наші близькі. До того ж, для мене ця команда цікава цінностями, розумінням ситуації, духом, який панує, дискусіями, які сприймаються і заохочуються. Сподіваюся, що ця команда принесе нову якість політиці. Я також розумію, наскільки важлива командна гра, і готовий з цією командою вести єдину командну гру.

До вас, як до члена команди Кличка, питань немає. Але питання є до інших членів списку партії. Наприклад, до того ж Сергія Куніцина, який був офіційним представником Віктора Януковича в Криму та співробітничав із Дмитром Фірташем...

Вибори закінчилися – це я хочу донести до тих, хто далі продовжує «мочити» «Удар». Партія відстоювала позицію на виборах, захищатиме наші цінності і в парламентській роботі. Вірю у спільний командний дух, у те, що люди у команді триматимуть слово, позицію. Через місяць все встане на свої місця. Почнуться перші голосування. Думаю, що ми ввійдемо до Верховної Ради силою, яка перевищуватиме кількість депутатів, що є на сьогодні. Команда «Удару» поповниться новими прізвищами.

За рахунок мажоритарників-самовисуванців?

Яке це має значення? Важливіше те, що ще більше людей стоятиме на наших позиціях.

Інтерв’ю опубліковано виданням «Главком» http://glavcom.ua/articles/8869.html

Регіональні організації

Події та анонси

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
29 30 31 1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31 1
Новини