Ольга Бєлькова

Дорожня карта енергетичних реформ 2016

21.01.2016 15:15

Новий рік традиційно розпочинають із планів на майбутнє. Прийняття у 2015 році низки “енергетичних” законів та зниження ставок ренти на видобуток газу, на мій погляд, відкрило нові реалістичні можливості для планування покращення ситуації у галузі енергетики, але цього недостатньо. У цій статті я намагаюся виділити пріоритети на 2016 рік, які можуть бути реалізовані протягом наступних 12 місяців і створять підґрунтя для втілення в життя більш стратегічних пріоритетів у розрізі 5-10 років.

Отже, основні завдання у сфері енергетики, які мають бути виконані у 2016 році , є такими:

1.   Створення дієвого та незалежного регулятора, який стане запорукою формування вільних прозорих енергетичних ринків та їх стабільного функціонування.

Великою перемогою минулого року стало прийняття закону "Про ринок природного газу", що означає завершення першого етапу реформування незалежного газового ринку та адаптації законодавства України до вимог Третього енергетичного пакету. Однак попереду не менш важливий другий етап – відслідковувати ефективність функціонування ринку газу на нових засадах та усувати можливі недоліки, які будуть виявлені в процесі застосування закону, а також завершити підготовку вторинного законодавства, необхідного для реалізації закону та змін до інших законодавчих актів, без яких Закон не може "діяти".

Я вже писала раніше про важливість регулятора на енергетичних ринках , але ще раз наголошую, що жодні ідеальні закони про ринок газу не зможуть ефективно функціонувати без наявності незалежного регулятору такого ринку. Наразі у Верховній Раді України вже перебуває законопроект, реєстраційний №2966 , бракує лише політичної волі для його прийняття або просування альтернативної вдосконаленої версії.

2. Визначення майбутнього державних компаній у енергосекторі та початок реформування їх корпоративного управління.

Для України дуже важливо визначитися із майбутнім державних енергокомпаній. В світі є безліч цікавих моделей управління подібними енергокомпаніями, однак результати переважної частини досліджень та досвід розвинутих країн доводять, що на жаль, держава, в тому числі в особі міністерств, є не найкращими управителем таких активів. Навіть країни, економіка яких базується на доходах від нафти та газу, все більше схиляються до можливості приватизації таких активів (як приклад, випадок Саудівської Аравії та компанії Aramco). Тому, очевидно, із часом ми також будемо розглядати варіант приватизації державних активів. Для того ж, щоб народ України та держава отримали найбільшу вигоду від процесу приватизації в майбутньому, вже сьогодні необхідно докорінно змінити порядок управління цими активами

Важливою ініціативою, спрямованою на підвищення ефективності управління об’єктами державної власності, є ініціатива Міністерства економіки щодо реформування корпоративного управління підприємств державного сектору економіки відповідно до стандартів ОЕСР та запровадження ринкових методів управління зазначеними суб’єктами шляхом створення незалежних наглядових рад, усунення посадових осіб державних органів від управління державними компаніями та створення державного холдингу, який професійно управлятиме власністю найбільших і найважливіших компаній. Законопроект (реєстраційний №3062) щодо зміни принципів управління державними компаніями вже перебуває на розгляді Верховної Ради України та готується до прийняття у другому читанні.

Результатом цього року має стати запровадження професіональних наглядових рад та ефективного керівництва у найбільших енергокомпаніях, які б могли представити на розгляд суспільства стратегічні плани розвитку цих компаній, базуючись не на політичних забаганках тих чи інших партій, а виходячи з інтересів економіки держави та народу України. Але є і компанії, які вже готові до приватизації (Центроенерго, ТЕЦ та обленерго), їх аналоги вже були приватизовані раніше і подальше затягування з вирішенням долі яких лише накопичуватиме ще більше проблем та збитків для держави. Відкрита і прозора приватизація цих активів у 2016 році стала б найкращим свідченням цілісності політичного курсу на вирішення проблематики енергоринку.

3.  Демонополізація ринків газу та електроенергії та продовження реформи цих ринків.

Для прискорення процесу демонополізації ринку газу ми повинні завершити роботу над розділенням функцій із транспортування та зберігання на ринку газу (unbundling) відповідно до вже прийнятого закону про ринок газу та вимог Третього енергетичного пакету. Не дивлячись на те, що це є завданням Кабінету Міністрів України, всі учасники ринку, а також міжнародні партнери та регулятор повинні долучитись до процесу і сказати своє слово. Модель відокремлення, яка буде застосована, вплине не тільки на майбутнє активів НАК Нафтогаз (ГТС та сховища), а також на можливість залучення  інвесторів для їх розвитку та ефективність ринку в цілому.

Реальна демонополізація ринку газу можлива лише за умови входження на ринок нових потужних імпортерів та постачальників газу. Якщо ж і надалі функції із транспортування та зберігання газу залишатимуться під контролем НАК Нафтогаз, то відповідно від їх волі і залежатиме “впускати чи не впускати” інших суб’єктів на ринок і на яких умовах. Результатом 2016 року мають бути не стільки прийняття нових законодавчих актів, скільки реальні практичні зміни – а саме поява нових 5-10 нових гравців на ринку, які зможуть забезпечити більш конкурентні ціни.

Після прийняття закону про ринок газу ще залишається низка питань, які потребують врегулювання, і 2016 рік має стати фінальним у вирішенні всіх питань функціонування нового ринку природного газу. Так, на розгляді Парламенту перебуває законопроект , реєстраційний № 3325, прийняття якого дозволить привести у відповідністьдо норм Закону України "Про ринок природного газу" положення низки законів України. В цьому ж законопроекті зачіпається питання режиму використання газорозподільчих мереж, проблема практичного функціонування яких полягає в тому, що, з одного боку, таке використання для недержавних користувачів (облгазів), має бути оплатним, а, із іншого боку, в законодавстві нині відсутній чіткий механізм передачі їх в оплатне використання.

Щодо ринку електричної енергії, то ключовою передумовою для його реформування на нових засадах є прийняття відповідного законопроекту , який наразі перебуває на розгляді уряду та очікує внесення до Парламенту. Наразі робота у Парламенті над адаптацією законодавства у сфері електроенергетики до  вимог Третього енергетичного пакету тільки почнеться.

4.   Подальша стабілізація системи оподаткування видобувної галузі та створення передумов для поступового переходу до нової моделі оподаткування, спрямованої на стимулювання довгострокового розвитку галузі.

Така система повинна базуватись на мінімально можливих ставках рентної плати з одночасним стягненням додаткової надбавки до податку на прибуток [1]. Декларування цієї системи зараз є необхідною умовою для залучення нових інвестицій у проекти, які почнуть промисловий видобуток через 2 роки.

Наприкінці минулого року Верховною Радою України було прийнято закон , яким суттєво знижено ставки рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, однак це є по суті поверненням до умов оподаткування галузі, які існували до 2014 року. В той же час світ змінився – ціни на енергоносії зазнали значного падіння, і для збільшення внутрішнього видобутку та посилення енергетичної незалежності України від імпорту іноземного газу, необхідно вжити більш комплексні заходи.

Окрім перегляду самих ставок оподаткування, окремого врегулювання потребує ряд питань щодо адміністрування оподаткування, як наприклад, застосування касового методу стягнення податків з державних компаній, які здійснюють видобуток газу для забезпечення потреб населення. Технічного врегулювання потребують і норми щодо оподаткування діяльності за угодами про розподіл продукції (законопроект, реєстраційний № 3027).

5.     Усунення регуляторних бар'єрів у видобувній сфері.

Передумовою запровадження такої очікуваної для нас конкуренції у видобувній сфері із більш низькими цінами на енергетичних ринках є існування численних виробників та трейдерів енергоресурсів. Для їх появи потрібно, щоб всі інвестори та зацікавлені компанії мали можливість швидкого, ефективного та економічно обґрунтованого входу на ринок. На жаль, сьогодні і в законодавстві, і на практиці залишаються значні бар’єри, особливо для виробників. Ми пропонуємо:

реформувати земельне законодавство для потреб нафтогазової галузі та скасувати гірничий відвід ( законопроект , реєстраційний № 3096);

прийняти нові правила розробки нафтових та газових родовищ з урахуванням найкращого світового досвіду (чинні було схвалено ще за радянських часів у 1984 році);

прийняти новий Кодекс про надра. Чинне українське законодавство розпорошене, а його положення часто суперечать одне одному, зокрема в цій сфері діє Закон "Про нафту та газ" та Кодекс про надра; існує багато інших нормативно-правових актів (Постанова КМУ № 615 про надання спецдозволів та ін.), що спричиняє певну правову невизначеність. Узагальнення цих положень в єдиному нормативно-правовому акті – новій редакції Кодексу про надра – дозволить уніфікувати існуючі процедури та зробити регулювання в видобувній сфері прозорим та зрозумілим для інвестора.

збалансування порядку та розмірів створення страхового запасу природного газу. У існуючому вигляді зобов’язання зі створення страхового запасу фактично покладає подвійний тягар на постачальників газу: у вигляді формування страхового запасу у встановлених Кабінетом Міністрів України обсягах та обов’язкового фінансового забезпечення послуг балансування у вигляді банківської гарантії.

Окрім прийняття цих рішень одним із результатів 2016 року має стати перезавантаження відносин гравців енергобізнесу із Кабінетом Міністрів України і можливо навіть підписання певного меморандуму про порозуміння. Навіть декларативні документи, які однак конкретно фіксують політичні обіцянки можуть мати суттєвий позитивний вплив на відновлення довіри та залучення інвестицій.

6.  Активізація ролі місцевих громад для розширення можливостей для видобутку/виробництва енергії на місцях.  

Для початку варто чітко розмежувати повноваження між центром та регіонами щодо управління природними ресурсами. Місцеві громади повинні мати чітко встановлені нормами права  прозорі стимули для співпраці із енергетичними компаніями. Тільки у такому випадку, ми перестанемо читати про вимагання хабарів на місцевому рівні за погодження та надання дозволів на розміщення на відповідній території енергетичних об'єктів. Так, на розгляді Верховної Ради України перебуває законопроект , реєстраційний № 3038, яким пропонується передбачити розподіл 5% із рентної плати за користування надрами для видобування нафти, природного газу та газового конденсату між місцевими бюджетами (наразі у поточному часі всі 100% зараховуються до Державного бюджету). Прийняття зазначеної законодавчої ініціативи дозволить стимулювати розвиток адміністративно-територіальних одиниць, на території яких проводиться видобуток вуглеводнів, та налагодити плідне співробітництво між підприємствами нафтогазовидобувного комплексу та органами державної виконавчої влади і місцевого самоврядування. Подібні ініціативи мають з'явитися і щодо виробників електроенергії та енергії із альтернативних джерел.

7.  Створення централізованої бази геологічної інформації та інших механізмів, покликаних залучати інвесторів, в тому числі іноземних, до розробки родовищ (наприклад, шляхом укладення угод про розподіл продукції).

Держгеонадра разом із Міністерством екології та природних ресурсів несуть спільну відповідальність за прозорі аукціони та тендери із залучення інвесторів для розробки родовищ. За цей рік вони цілком можуть створити всі необхідні бази, презентаційні матеріали та відомості для можливих інвесторів щодо геологічних відомостей. Якщо ж цього не буде зроблено, то це означатиме, що як і раніше ліцензії прагнуть розподіляти серед лише “своїх”. Необхідно терміново створити та ввести єдині державні та регіональні кадастри природних ресурсів.

Будь-які аукціони і тендери мають проводитися так, як це би робив приватний власник ресурсів з метою максимізації можливих доходів, тобто із завчасним подання оголошення, відповідною рекламою та максимальним залученням учасників, у яких є реальний досвід видобутку.

8.  Продовження впровадження ініціатив та механізмів забезпечення прозорості та конкурентності, які відкривають завісу енергетичної економіки та потенціалу для її розвитку.

Україна вже підготувала свій перший звіт щодо прозорості видобувної галузі (EITI) , однак попереду підготовка наступного звіту, який повинен охопити більшість видобувних компаній і надати ще більш вичерпну інформацію про галузь. Нині готуються зміни до законодавстващодо вдосконалення порядку оприлюднення даних видобувними компаніями, які відповідають кращим практикам у інших країнах. Варто також передбачити механізми стимулювання компаній до повного розкриття такої інформації, наприклад, шляхом надання їм певних переваг для участі в аукціонах.

У 2015 році були опубліковані основні бази спеціальних дозволів , на підставі яких компанії здійснюють видобуток газу, нафти та інших корисних копалин, в тому числі у доступній інтерактивній формі (додатково див. Карта спецдозволів ). Але бракує подібного реєстру для угод про спільну діяльність та відповідального аудиту із боку Кабінету Міністрів України щодо результатів роботи по кожному із цих спецдозволів. У випадку виявлення неефективності такої діяльності, ліцензії мають бути передані іншим компаніям через аукціони. Завданням 2016 року має стати вирішення питання майбутнього угод щодо спільної діяльності із видобутку газу та нафти та передання спецдозволів, роботи по яким не ведуться, на повторні аукціони.

9.  Перехід до більш ефективних субсидій населенню, які б стимулювали кожного громадянина до збереження енергоресурсів.

Субсидії 2015 року стали пілотним проектом, який знизив напругу в суспільстві у зв’язку із підняттям тарифів та довів, що перехід до адресного субсидіювання населення правильніший, ніж крос-субсидіювання промисловості. Але ситуація, за якої субсидії отримують більше ніж 5 млн. сімей українців, підлягає ретельному аналізу, у тому числі обґрунтованості, реальності встановлених цін/тарифів на комунальні послуги, критеріїв отримання субсидій, державної політики у сфері регулювання доходів населення тощо.

У майбутньому коригування системи має відбуватись таким чином, щоб кількість сімей, які потребують допомоги, та відповідно обсяг такої допомоги поступово зменшувалися. Одночасно підвищується роль регулятора, ефективність його діяльності у формуванні суспільної думки щодо обґрунтованості/реальності цін на енергоресурси та якості отриманих споживачами послуг. Окрім перегляду критеріїв для отримання субсидій маємо також замислитись над доцільністю прийняття окремих законодавчих норм, які б стимулювали ощадливе відношення до ресурсів та спів-інвестування держави та громадянина у заходи з енергоефективності.

10. Чесна відповідь українським шахтарям на питання: так яке майбутнє у вугільної галузі в Україні?

Шахтарські пікети, страйки на фоні того, що Україна закуповує вугілля з усіх можливих джерел – це наслідок непослідовності дій уряду та не виваженої державної політики щодо цього сегменту енергетики. 2016 рік мав би стати роком переходу до прозорої системи формування тарифів на електроенергію та тепло, які відображають реальні витрати вугільної галузі на видобуток. Якщо українські шахти спроможні продовжити виробництво вугілля, конкуруючи із світовими виробниками, то саме через тариф і включення до нього чесної ціни на вугілля, а не шляхом дотацій, має бути наведено лад в секторі. Подальший розвиток вугільної галузі повинен відбуватись у відповідності до загальної стратегії розвитку всього енергетичного комплексу України. Відповідно, актуальності набуває питання прийняття у 2016 році нової стратегії розвитку енергетичного сектору на найближчі 10 років . Якщо ж це є економічно недоцільним, тоді ми маємо бути чесними із шахтарями і закривати шахти, а не обіцяти неможливе. Але у будь-якому випадку закриттю шахт має передувати ґрунтовна робота з вирішення соціальних, екологічних та економічних питань, що виникатимуть внаслідок такого закриття.

Я послідовно виступаю за те, щоб основним пріоритетом держави та виконавчої влади у довгостроковій перспективі стала незалежність України від імпорту енергоресурсів із-за кордону. Не важливо від кого із імпортерів, оскільки будь-яка залежність від імпорту є шкідливою. Ключовим є те, щоб ми або споживали мінімум, або самі видобували та виробляли стільки, скільки потрібно для країни, а можливо навіть експортували. Іншими стратегічним виміром є підвищення ефективності використання енергоресурсів та мінімізація корумпованості грошей із “енергоринків”. Але всі наші стратегії, плани та кроки мають бути спрямовані на те, щоб галузь паливно-енергетичного комплексу стала взірцем внеску в національну економіку, економічної та екологічної ефективності, відповідального ставлення до ресурсів та прозорості всіх платежів.

 

ЛІГА 

Регіональні організації

Події та анонси

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
27 28 29 30 31 1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
Новини